я в шоці. це щось надто незрозуміле і надто психічно неврівноважене...

Дякую, Оксано, я отримала неабияку насолоду! Вразило все: і роботи, і стиль, і біографія...Аж захотілося за пензлі взятися скоріш! :)
...

Прочитав я цей твір відразу, як тільки автор його запостив. Але не зміг тоді зібрати думки докупи аби сформулювати власні враження й з’ясувати чому цей текст не зачепив, чи радше не захопив мене так, як попередні твори Юрія Камаєва, напр. «Мед з дікалоном...

майстерно написано, на рівні дотиків, на межі тамування подиху. у авторки гостре око на ліричні дрібниці. перебрав власну запахотеку п’янких випарів, віднайшов улюблені, розчулився. коротше – тонко, після читання лишився приємний присмак.
а цитрина прицу...

акварельним соком – чомусь видало не солодким, а терпким, аж відчув оскомину – авторка кількома мазками віртуального пензля – натяками, алюзіями – змалювала прозорий мікровсесвіт, в якому переплелись всі часи. я було кинувся прикрити вікна, аби протягом н...

Збиваєтесь на публіцистику. Зрозуміло, що наболіло, що хочеться сказати, але ще треба найти слухача-читача, який уважно сприйматиме вже відомі речі (особливо 12 розділ). Щодо громадянської війни краще знає Камаєв як було, але, думаю, і Денікін і Колчак ма...

Земля, аки темниця чоловіку, се бо,
Аки каменні стіни, окрест землі небо,
Гріси — стражії кріпці, узи же суть тіло,
В нем же місто узника душа страждет зіло.

Во як :))))))...

У мене так не получається.

Почав писати рецензію, бо прочитав про Ющенка. У мене теж таке видіння було, така інформація проскакувала, така думка осявала мене.

Все інше - нема слів.

Незважаючи на наші з вами приязні стосунки, я не в змозі прочита...

Такі історії вимагають останньої фрази. А без неї - ніяк....

Кількома словами - про вічне! Як це Вам свається? Дуже влучно і гостро...
:)
...