Із великим задоволенням читав цей серіал. Однак, прочитавши заключні глави, у мене виникло відчуття якоїсь незакінченості твору. Тобто, фінал є, але він якийсь наче чужий решті тексту. Я тут згоден із попередніми рецензентами. Якщо прослідкувати розвиток...

Шепоче вітер з травами -
Не чую, хоч бачу...
Співає вітер стропами
Не бачу та чую...
Тебе не бачу, не чую
Хоч мрію..
Злетіти з Тобою,
Співати з Тобою

Щиро дякую за прекрасні образи і шкодую, що не мо...

в мене складається враження, що у авторів цього сайту періодично трохи їде дах... це, власне, загальне враження від ваших останніх творів.
нівабіду! тримайтесь! ...

Думки, що рояться в голові й нагадують про себе,
Це лиш приклад хаосу... :))))...

Зараз я дозволю собі трошечки покритикувати - але не ображайтеся, я це роблю тому, що вірш сам по собі непоганий, але його можна іще покращити шляхом нескладної косметичної операції.

В вірші 5 строф, кожна строфа складається з чотирьох рядків. На що хо...

Дійсно моторошний спогад. Але це, на мою думку, розвіює уявлення про те, що спогад це щось приємне, лірично - романтичне. Ось вам прямо в лоб різкими думками. Дякую за твір....

гарно

я б трохи знаків розділовеньких наставив............:-)......

цікавить мене найбільше от що: нафіга закидувати багном картоплю??? чи то якийсь символ унікальний? розтлумачте будь ласка! успіхів!!...

оте веше "потемеча" - то шо? загалом я дуже люблю авторські слова..але у цьому випадку я його просто не розумію...

ненадто весело....... але файно закінчується..хоча загалом витає дух приречености...