Вітер хилив посірілу траву додолу, вкриваючи її прозорим килимом дощу. Вона сиділа, байдужа до погоди, холоду та мокроти. В ЇЇ очах збиралися бриніти сльози, але так і залишалися всередині, стримувані глибоким диханням та тихим відчаєм. Хтось у сірому пла... |