ПОШУК
 

AlmaNAH






Жанри

Авантюрна проза
Авторська проза
Альтернативна історія
Антиутопія
Бойовик
Вірш
Горор
Детектив
Елегія
Жіноча проза
Жіночий детектив
Історична проза
Казка
Казка для дорослих
Кіберпанк
Конструктор
Мініатюра
Містерія
Містика
Ода
Оповідання
Переклад
Поезії
Поема
Постмодерн
Пригодницька проза
Притча
Сатира й гумор
Сонет
Соціальна драма
Трилер
Утопія
Фантастика
Фентезі
Цикл поезій
Щоденник

Гоголівський ФОРУМ




Наша статистика

Авторів: 750
Творів: 11345
Рецензій: 17201

Наша кнопка

Код:



Художні твори Поезія Еротична лірика

Моє серце

© Владюша Бар-Кончалаба, 31-03-2008
Моє серце зайнято тобою
Як Берлін  військами радянськими
Гонить вітер пил спустілими вулицями
Пожежі живляться будинками панськими

Думки про тебе дивізіями танковими
Узяли серце у тиски облоги
Із сотень стволів стріляють споминами
І нізвідки чекати мені допомоги

Рейхстаг впевненості узято
На дірявому даху встановлено твоє фото
Вітер ніжить його, сонце пестить
Ось так  от збулася мрія ідіота

Гітлер моєї гордості
Повісився в підземному сховище
Генштаб вирішив капітулювати
Навіщо робити безцільне побоїще?

Так було виграно тобою війну
Яку між нами почала підла доля
Я хотів схопити щастя за хвіст
А втратив розум і втратив волю

Тепер лежу у руїні
Стертий з землі обличчя
Мертвий, але живий
Поховати мене вже личить

Кажуть, що час лікує
Йому допоможе відстань
Чотириста кілометрів
Забезпечать тихую пристань

Але час працює не лікарем
Час працює для мене вітром
Роздуває думки про тебе
Штрикає у рани скіпетром

І відстань не допомагає
Ти далеко, але все ближче
Біля серця тебе відчуваю
Біля серця і трохи нижче

Серце моє тепер вже попіл
Розум мій – груди каміння
Я труп, але дуже дивний
Бо застив у тривожнім тремтінні

За тобою, за гостроплечою
За принцесою з телеекрана
Згадую тебе і всміхаюся
Орошаю сльозами рану

Я знаю, це ні до чого
Я знаю, що треба покинути
Дурнуваті ці мрії
На які я не можу вплинути

Мені зараз потрібен план Маршала
Щоб почати життя з початку
Перегорнути сторінки з тобою
Поставити в справі сій крапку

І я ставлю крапку, ставлю впевнено
Забиваю, як цвях в домовину
Бо я знаю – шляхи наші порізно
І не будеш моєй половиною
Хороню я Берлін мого серця
Бо тепер воно не потрібно
У грудях моїй купка попелу
Сам собі я чужий, не рідний.

(З книги «Сім років без взаємності»)












Написати рецензію

Рекомендувати іншим
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія ] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.00960803031921 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО  WWW.UKRKNIGA.COM - найбільший вибір словників та підручників в Україні
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif