

	ПОШУК

АВТОРУ:

AlmaNAH

Жанри

Авантюрна проза

Авторська проза

Альтернативна історія

Гоголівський ФОРУМ

Наша статистика

Авторів:	848
Творів:	12978
Рецензій:	20372

Наша кнопка

Код:

Художні твори Поезія Переспів

Диванчик плюш (з О.Розенбаума)

© Фрідріх Етінґер, 31-01-2008
Відкрились двері, наче брама раю, І я розтав в її очах без зайвих слів. Диванчик плюш, бовванчик із Китаю І опахало з невідомих берегів. Я на вікні позасував фіранки – Хай на вазонки витріщається глядач – І їй сказав: «Послухайте, панянко, Шалено вдячний за можливість зняти плащ !» І в цей момент вона мене впізнала, Прошепотіла тихо: «Ні, не може буть...», І, мов підтята, тріпнулась і впала. Я ледве встиг спіймать її розкішний бюст. А пам’ятаєш, Мусю, як зі школи Я проводжав тебе, стиснувши кулаки, І як для тебе, вік не знати б волі, В старій кав’ярні крав гарячі пиріжки Куди ж ти, Мусю ? Є ж про що згадати. Коли старий твій в «яму» сів – я витягав. Я взяв ломбард, а він, поганець клятий, Мене заслав візничим в Ізяслав. Усі ці дні я по світах скитався. Та я знайшов тебе, бо я тебе шукав. Ти ж, поки я у зоні надривався Мій кровний, Мусю, проживала капітал. Ну ось і все. Тепер поплач, небого. Нарешті час прийшов платить по векселях. Я без житла і хочу, щоб убогий Куток твій маклер нам надвоє розміняв. Ну, а як ні – я заридаю з горя. Розірвуть душу навпіл дикий сум і щем, Коли тебе шкільний зустріне дворик Всю в білім і в вінках з троянд і хризантем... ************ ОРИГІНАЛ Александр Розенбаум Dm Gm A7 Dm Открылась дверь, и я в момент растаял Gm C7 F D7 В прекрасной паре глаз бездонной глубины. Gm A7 Dm Диванчик плюш, болванчик из Китая Em7-5 A7 Dm (D7 для повтора) И опахало неизвестной мне страны. Я на окне задёрнул занавеску - Пусть смотрят на цветы, кому какое что. И ей сказал: "Послушайте, принцесска, Я был бы очень Вам обязан, сняв пальто". И в этот миг она меня узнала И прошептала тихо: "Нет, не может быть..." И, вероятно, в обморок упала б, Но я успел её роскошный бюст ловить. Ты помнишь, Муся, когда учились в школе, Я с кистенём тебя до дома провожал И для тебя, век не видать мне воли, У Двойры булочки с изюмом воровал. Куда ж ты, Муся? Ещё не всё я вспомнил, Когда твой папа в "яму" сел, его я спас. Я взял ломбард, а он, такая погань, Меня извозчиком отправил в Арзамас. Я эти дни не знаю, где скитался, Но я нашёл тебя, ведь я тебя искал, А ты, пока я в зоне надрывался, Мой кровный, Муся, проживала капитал. Ну вот и всё. Теперь ты можешь плакать. Пришла пора за всё платить по векселям, Мне негде жить, и я хочу, чтоб маклер - дядя Изя - Твой уголок на два похуже разменял. А если нет, мне будет очень больно, И я, наверное, с ума сойду от слёз, Когда тебя пришлют на двор на школьный Всю в белом и в венках из хризантем и роз.
Написати рецензію	Рекомендувати іншим

Рецензії на цей твір

Згенеровано за 0.00996518135071 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Диванчик плюш (з О.Розенбаума)

цікаво