(Такий собі любовний віршик від самотньої людини)
*******************************************
Коли побачив тебе зрання,
Душою сповнилось кохання.
І щебет першої тривоги,
А я стою на півдороги
Й несамовито захлинаюсь
Від яду милого,
І я немовби у вогні – горю!
І все палає...
Сльозою серце зігріває почуття,
Що так кипить в мені відтоді,
Коли побачив твої очі.
Твій ніжний стан, твою красу,
І твою вроду неземну.
Що краще золота і срібла,
Сіяє у барвистім світлі.
Твоя краса, твоя чарівність.
Усе для тебе моя милість.
_______________
P. S. - Це, звісно, не мій улюблений жанр "Фенезі", але душа просить...
