То ніч повільно спалює сувій
Вугільного попеченого неба,
.............Святослава Лученко.
Ось і все, лише попіл...
сіріє та блідне Зоря
Рядовиці тополь виступають над шляхом
чіткіше
Кішка чорна майнула із темного яру прудкіше,
ніж на стежку промінчик упав з позолоти хрестів
Вже сіріє...
туман виповзає з ріщища, приярків та балок ...
...
От і все, стос томів - то пелюстка тонка,
то усе що лишило нам небо згоріле
Ти - духмяна, покірна, п'янка
як той трунок, що ним пригостив характерник
у минулім житті, чи в майбутньому "фото на згадку"...
Гадку мати, чи думку, чи здогад
чи ж то ноша не надто важка в горобиную ніч,
що запалює небо над Містом???
...
Ніч згоріла до тла, ніч згоріла до тла, ніч згоріла...
