

	ПОШУК

АВТОРУ:

AlmaNAH

Жанри

Авантюрна проза

Авторська проза

Альтернативна історія

Гоголівський ФОРУМ

Наша статистика

Авторів:	848
Творів:	12980
Рецензій:	20394

Наша кнопка

Код:

Художні твори Поезія вірш

Знову Катерина

© Вячеслав Семенко, 01-09-2007
Нове століття. Юна Катерина, укотре починається поема, коли дівча прискорює хвилини і кличе тишею садочок темний. Ховає Усмішку жартун вусатий, чекаючи хохлушку легковажну. Підпилий місяць виглядає сватом, заквітчана стоїть черешня-свашка. Немає ще ні воєн, ні походів, ще в білий день несе Катруся воду. Та вже посіяні жоржини жовті і обрієм темніє на негоду. Десь за Дніпром ще став не взявся льодом, і мрії квітнуть на чолі віночком. Ще кобзою народженим акордам не вторить ліс дитячим голосочком. Ще серденькові літо не віщує чужих доріг спекотної задухи, зимовий вітер снігом не вінчує сиріт, і Богом , і людьми забутих. Та буде все це . Буде, не минути. Ще бризне з-під копит гірка образа. І змиє гріх гріхом вода спокути за всіх покараних коханням - разом. Блукають у краю Катрусини нащадки і гулі набивають тими же граблями. Поема починається спочатку: "Кохайтеся ,чорнобриві, та не з москалями..."
Написати рецензію	Рекомендувати іншим

Згенеровано за 0.0159199237823 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design