І
хлопчисько із синющими очима
що не захотів цілувати моїх побитих колін
і залишився по той бік моря
[і літа] а жаль
мій сміх поїхав геть кольоровим трамваєм
ген-ген у хмари а може це просто парує варена кукурудза
ІІ
та раптом пройшов вогненний дощ
хтось когось ударив по щоці
і розбилися два синіх сонця
а вона навіть не порізала своїх плоских ніг
так приходить дорослість
ІІІ
вітер вітер вітер
це тільки перегорнута сторінка з еклезіаста
ні болю ні любові ні спокути
лише здивування
ну от нарешті і прийшла твоя мертва весна
ІV
ти маестро подвійних слів
що
вивернувши маску
блукаєш самотністю нічного парижа
і в його примарних вогнях п’єш кліко з напіводягненою шансон’єткою
а потім везеш її до себе
щоб поставити кілька пластичних етюдів на тему «любов»
і вже ніколи не пізнавати на вулиці
V
ти йдеш
розмащуваний по тисячах байдужих ротів
вони купили тебе
і тому ти роздягатимешся для них сьогодні ввечері
і завтра
і ще день потому
і ще
аж доки їм не набридне
і тоді лише осінній вітер шматуватиме твоє обличчя на афішах
VІ
але я перевертаю свого сонячного годинника з піском
VІ
хлопчисько із синющими очима
що не захотів цілувати моїх побитих колін
і залишився по той бік моря
