© Анна Edelweiss, 21-05-2014
|
Вже осінь сумом огортає
Ще ясні дні. І крадькома
Десь у степу дощі скликає
Бешкетник-вітер. Та дарма
Іще пручається природа,
Минулим дням немає вороття.
Вже на порозі топчеться негода,
Тепло сховавши в торбу небуття.
І вже лаштуються тумани
Шатром молочним вкрити сад.
А їжаки, мов бусурмани,
Щоночі крадуть зорепад.
І я листком самотнім впала
На Ваше стомлене плече.
Та щось, напевно, заважало
Вам запримітити мене.
|
|
кількість оцінок — 0 |
|