Війни на небі схож на бій подушками.
Кулі - м'які, як клубочки солодкої вати.
Ми розминаємо руки, тренуємо м'язи і гоїмо шрами,
Щоб і з небес тебе, мила, оберігати.
Ночі на небі густі, наче дим на Грушевського.
Запах той в'ївся у душу, не лишився з тілом.
По ньому шукали своїх. За поглядом, голосом, жестами
І кров'ю ми схожі. На ній присягли берегти тебе,мила.
Боляче тут тільки мить - коли пробиваються крила.
Їх не проб'є кулемет, не отруїть злий вітер зі Сходу.
Від нього тебе, мов щитами, затулимо, мила.
Ми поруч завжди. І збережемо твою ми свободу.
