Казка про любов несамовиту
( або про те, як сватали дівоньку-Україноньку)
Пісня 2
Медвепут вклонився низько:
"Путо, я твій вірний псисько.
Дай з казни, хоча б дещицю
Птахам, що клюють із рук.
Любить гроші й телекрук,
Він все збреше, як годиться. "
Телекрук брехав мастито.
Каркав підло й знаменито.
І за те клював зерно.
Масне воло, аж тряслося,
В нього так давно велося:
Честь і совість - це лайно.
Був у крука Шмарклем дід.
Тато виїхав на Схід,
Записав себе - Шмаркльов.
Внук у Путо заслужив,
І за те, що лож курив,
Дали псевдо - Кісільов.
Телебрех пригладив чолку:
"Слухай, де той, що про елку
Три години споминав.
Він продасть нам Україну,
Сватав сину цю дівчину,
Але облизня дістав."
"Як-то звуть отого драба,
Що до цюпи кинув бабу?"
"Та, Янук,"- озвався крук.
"Клич до мене у палати,
Будем дурня обувати..."
Телекрук припав до рук:
"О, мій Путо триєдин,
Цар і Бог, і гаспадин!
Приволочим за косу Україну молоду.
Ну, а потім, може вдасться
У гарем твій ще з п'ятнадцять..."
Путо скрикнув: "Дать звезду!"
Прошу друзі, вас про ласку,
Дочитати мою казку.
Ані слова не збрешу.
Може всього я й не знаю,
Але щиро обіцяю,
Що не знаю, дочиню.
... В три погибелі схилився,
Янук гречно поклонився:
"Дякую, що я - живий."
Путо цвиркнув і сердито:
"Твоя карта, хлопе, бита,
Ти тепер - тарган мертвий.
Будеш з нами тримать спілку,
Заберем прекрасну дівку!"
"Та, беріть. Беріть і так.
Там бендери, кляті чуби,
Україні дуже любі,
Не дають її ніяк.
Мене хтіли каструвати,
Бо кричали: люструвати!
Пшону втяли Фаберже. І не зчувся, як - уже.
Без яєць, то вже не Пшон.
З яйцями - Наполеон!
От що значить - Фаберже!"
Той Янук, ота ще штукака.
Розкоші любив падлюка...
Маму рідну би продав.
Люмпен з дідового роду,
Взяв собі давно за моду,
Й людський труд в "Міжгір'я" вклав.
На строптивих йшов війною,
Загребущою рукою
Все до нитки забирав.
Брали дань його вассали.
Люди ж гірко бідували.
А Янук, знай, балював.
Злоті скирдував батони...
Та настало время онне!
Батя, чао! Батя - вон!
Став Майдан рука у руку,
Щоб прогнати цю падлюку!
Ти не батя. Ти - г... (пітон).
Оксана Максимишин-Корабель
