Історична неправда – поетова місія.
Хай він вигадує, скільки змога.
Але ж будьте ви прокляті! В світлі місяця
Туманіє й іржавіє ваша змова.
Не ховайте ножів під довгими тогами.
Дайте змогу самому перерізати вени.
Ще недавно, забувши совість і бога, ви
Язиками й долонями навіжено,
Не соромлячись, буйствували і бігали,
Мов отара, по вулицях із нагоди
Привітання володаря. Блазні, невігласи,
Мій улюблений, проклятий мій народе!
О мій Риме! Остання твоя декорація,
Папір’яна і легка, спадає в безодню.
Всі історики світу не мали рації,
Торочивши в анналах про стіни холодні.
Божевілля мистецтва, знай свою логіку!
Це віднині твоя авангардна мода –
Видивлятись, як тліє останнім вогником
Історичне тло в пурпурових розводах.
