Вигубити тебе по краплі
з моря спогадів...
Вимивати -
піщинка за піщинкою -
з золотого запасу снів,
прирекаючи(сь) на
безворотність втрати.
(Іноді краще не відати,
аніж знати).
Сього мороку
душі самотньої
не бажаю ні для кого,
бо не хочу, щоб обирали
шлях, якого немає.
На самому краї
можливих і не- доріг
буде хіба тривога...
ще мо'-яка божа дивність.
А далі - кінця не буде, -
Моря бездонність,
Наосліп
Сонце
Втиснене в небо...
Я вже зовсім не плачу,
Навіть не відчуваю,
Що піщин в цьому морі
Майже
Немає
