Не тікайте з України, прийдуть нові люди
І місцева їм культура вже до дупи буде.
На нашій землі запанує чужинець.
Якийсь "кольоровий", не українець.
Знають нас всі і як мухи на мед,
Лізуть сюди, хоч бери кулемет.
Землі найкращі, ліса і долини.
Будь патріотом своєї країни!!!
Не відцурайся від неньки, сім′ ї,
Бо наша земля це рай на землі!
Ми ж сильні й умілі
Із духом у тілі.
Все нам до снаги,
Біжіть вороги!
За ворогами, де земля
Щури біжать із корабля.
У хутрах і гламурних капцях
Біжать десерти для китайців.
Туди панове вам й дорога,
Тікайте з нашого порога.
А нам, коли все так гаразд,
Вже будувати прийшов час.
Тоді не ми, до нас ″ Європа ″
З поклоном підійде до Чопа...
Сидим на лавці, кругом діти.
І внуків нікуди подіти.
На всіх легкі брильки жовтіли,
Щоб сонце спекой не втомило.
А європейський гість питає:
Як Україна поживає?!
- Немає місця, не багаті,
Тому свиней тримаєм в хаті.
Тісно нам із свіжиною,
Хоч іди кудись війною.
Все поділим по науці,
Якщо вхопим по шаблюці.
Корови й ті уже бастують,
На зиму в теплий край мігрують.
Дніпро стоїть, як без води,
По рибі можна перейти.
І лящ, і короп, карасі…
Прийшли купатись, як і всі.
Стаєш на спину, не на хвіст,
Живий, виходить, рибний міст.
Ще можу я сказати з болем,
Що ліс ми путаєм із полем.
Жито родить дуже файно,
Загубили ми комбайна…
- А візьміть і нас до вас!
Ми в дарунок дамо газ.
- Нафта, газ то все не діло,
Ми на конях їздим вміло.
- В чому секрет?- уже від злості
Запитали хором гості.
У брилику чудне маля
Гостям промовля здаля:
Коли важко було жити,
Дід не втік, а став робити.
Тому зараз так живемо.
Й ви робіть, не пропадемо!!!
