| © Ніла Ревчук, 13-08-2011
|
Ми такі схожі, такі різні,
Такі ми строгі, такі грізні,
Усміхнені ми і щасливі,
Якщо гроза і навіть злива.
Ти критикуєш - я уважна
Я ж не поет, ще не поважна,
Як похвалу вчую від тебе –
Готова стрибать аж до неба.
Твій кожен крок, тютюн, цигарка,
В траву не кинеш недогарка.
Велосипед – веломашина
Хоч по корову – чиста шина.
Твій офіс, шкура із куниці,
Сокири, пір*я з журавлиці.
Кладовка, вудки, поплавці,
Блєсна, гачки іще оці.
Волосся сиве, чудна вдача,
Загадка для мене, задача.
Я щось пишу, а ти щось кажеш,
Готовий вірш, а щось підкажеш.
Говориш просто, зрозуміло,
І думку виражаєш сміло.
А я ще вчусь всього від тебе,
Бо ти найстарший, так і треба.
Твої вірші, малюнків трошки,
Гітара дзенькне і гармошка.
Тобі я на акордеоні
«Рябинушку» й вальсок у тоні.
Ти вже навчив мене багато,
Та я ще хочу, хочу знати.
В мене достойний родовід –
Я твоя внучка – ти мій дід!
|
|
|
| кількість оцінок — 0 |
|
