Живеш серед вовків - то вий по-вовчому.
Я чую цю пораду і промовчую,
бо між вовками мало вити голосно,
ще зуби щкірити і груди - колесом.
І слід у слід за тим, хто йде попереду,
по лезу долі, як по краю берега.
Не повернути на бігу, не схибити.
На полотні морозу зорі вибито,
здригаються у такт із хриплим подихом
довкола рогу місяця-молодика.
Не вибачають тут ні слабості, ні кволості,
закон не допускає випадковості.
Пружна хода по снігу зашкарубливім,
цей запах крові - заповняє груди він.
Чманіє зграя від невідворотності
тріумфу. бо не має порятунку ціль...
...Солодкий дух беззахистного відчаю,
і кроки жертви по життю полічені.
