Ой, чимало покладено за нашу свободу
душ і тіл синів і доньок нашого народу.
Та не стала вкраїнською й досі влада нова,
ще панує в Україні чужа церква й мова,
гордістю ніяк не стануть рідні шаровари,
в Україні й Волі, й Слави ще нема, лиш чвари.
Воріженьки розкошують у нашій сторонці,
а народ вкраїнський тане, як роса на сонці.
Ще гуляють в Україні зло̀дії і ха̀ми.
Найбільшими самі собі стали ворогами.
Чи всміхнеться Чорне море,чи Дніпро зрадіє,
коли знов в черговий раз шанс втратим й надію.
02.95
