Пурпурово-оксамитове листя
Шепоче подихом вітру крізь зиму
Безумно шаленим свистом
У Душу обмерзлій людині.
Самота, мов наречена у вбранні
Болем крізь сон протікає рікою,
Край берега лиже світання
На пару з нічною журбою.
А там у воді, у тій глибині
Між околиць живого коріння
У долоні маленькі мої
Ти складав кольорове каміння.
Я не спала, я йшла….
Крізь туман по воді в забуття
Навіки єдина, єдино Твоя
Зимою подихом вітру в Життя.
Пурпурово-оксамитове листя
Пекло мої груди… не болить.
Сонячним намистом
Перекинулось вмить.
І стою –
Не бентежна, не омріяна…
Лише мила.
Сьогодні черпаю долонями воду
І п’ю.
Ту, по якій ще учора ходила.
Крижана нескоримість повсюди
І Рай голосом в небі дрижить
Топчуться низкістю люди
А Богу у серцю болить.
І Він плакати вміє
Збираючи пил підкореним змієм –
Душа.
- Я не спала, я йшла….
Крізь туман по воді в забуття
Навіки єдина, єдино Твоя
Зимою подихом вітру в Життя.
