У неспинному світі кохання – екран,
В нім зізнання сповиті,
Мало справджених ран…
Дотик справжній відчути
Через скручений дріт,
Порух тіла збагнути,
Тіло кинути в піт…
Одним пальцем сказати
Все „так” або „ні”,
Цілий світ приєднати
В мережі ясні…
Де кохання без плям,
Поцілунки без слини,
І кидай почуття
У клубок павутини…
Повисмикуй мене
З цього світу мереж,
Де не студить зима,
Літо стало без меж…
У моїй голові проростає метал,
Я згубила себе і гарячий той шал,
Що у пекло веде і лишає горіти,
Відпусти, я не можу у кабелях жити…
Хочу пальцем торкнути
Пульсуючий нерв,
Дай мені перемкнути
Наступну з печер…
Впасти в море чуттів
І кохатися в нім,
Безліч клятих дротів
Спорудили нам дім…
В серце дротики
Імпульси тихі ведуть,
І не дотики в тіло
Накреслюють путь…
Між бажанням тебе
Синій блимний екран,
Хочу знову в собі
Безліч подраних ран…
