Твоє завуальоване "пробач",
Холодна і скупа сльоза на скроні.
Лиш погляд викликає тихий плач
Та ніжний дотик рідної долоні.
Твоє мовчання застелило простір.
Попід ногами стелеться туман.
Сьогодні я прийшла до тебе в гості
Дописувати наш старий роман.
Холодними губами прошепочеш,
"Мені, як завжди, так потрібна ти".
приємний спогад душу залоскоче
Про ненадіслані тобі мої листи.
Яка у них печаль, яка тривога,
Яка любов- до смерті, на віки,
Але вони лише приємний спогад
На відстані від серця до руки.
Писала й плакала, а іноді-молилась.
Не вірила, що сни мої пророчі...
Ти посміхнувся:"Ти не розлюбила.
Про це мені сказали твої очі".
