На пустирище снів
Розібгані
Збігаються дороги.
На пустирище сонцезабуття
Прожогом поковзають
Думи світла.
Ілюзію запиленого світу
Згубивши,
Падне цвіт.
Цвіт часу, цвіт пірвання миті.
Радій же, сповістуй же,
Гасне с(ц)віт!
Рожевістю вечірньої блакиті,
Заходом літ
Чи розквітом.
Добраніч.
2)
Добраніч, любий.
Пію колисанку
Між двох ймовірностей –
Між заходом і сходом,
Між позачассям й сонцезабуттям.
Плету линву з розплетених кісниць –
Тобі до спочивання. Блідолиць
Там не буди на сполох –
Між двох ймовірностей.
В дорогу тобі – голос
Моїх невиспівань
Й розплетення кісниць.
Добраніч, люб...
3)
Без тебе ...,
Без твоїх очей.
Лише зітхань безкрилих відлітання.
Вже й лік закляв зневірені бажання –
Подався вирієм.
Зітліла жердь – пташинно –
Пам’ять сумом колихала.
Ти відірвався, любий,
Я чекала
Навдивовання пустищу ночей.
Птахами всіяно недозів’яле поле,
І лету скрики...
Висміяно-гола
Горіла гладь.
Натомлена жердина
Всю тугу вивисла.
Тобі, моя дитино,
Вже не літати.
А мені –
чекать.
