Тихо вітер наганяє
Затуманені думки,
Сум тебе не полишає,
З ним довіку будеш йти…
У країну кольорову
Відчинили тобі двері,
Цукру кинули в полову,
Розкуйовдили кучері.
Залюбили до нестями, –
Від цілунків знемагаєш…
Що було на мить із нами,
Те тепер не відпускаєш…
Зачекай на мить єдину,
На єдиний подих мій,
Я туманами полину
У солодкий простір твій,
У твої м’які обійми,
В руки, що не відпускають, –
У країні зникли війни,
Поцілунки напувають…
Підвестися сили мало,
Хтось на руки підіймає,
Нас проміння зігрівало,
І тепер не залишає.
Тане серце, витікає,
В річку ллються мої сни,
Із обіймів не пускає,
Заколисує думки.
Пам’ятаю про тумани,
Пам’ятаю про ім’я,
Мрії дикі, полум’яні…
Я тебе у них знайшла.
