|
|
| Авторів: |
2685
|
| Творів: |
51017
|
| Рецензій: |
95762
|
|
|
|
Код:
|
|
|
Ошибка при запросе:
INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 18250, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '3.21.97.61') Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed
|
Художні твори
Поезія
Поезії
|
|
|
| © Ольга Зозуля, 29-09-2009
|
У плині днів і неослабних років,
Що все течуть, мов річка шумовита,
В твоїй душі відлуння власних кроків
Й твоя провина в пам’яті сповита.
Нестримне почуття до болю знане,
Що так в тобі накочує спроквола,
У спогадах п’янких твоя кохана
Ще досі у зізнанні не схолола.
Солодке і хмільне зачарування
Навіки огорнуло і тримає,
Таке твоє омріяне кохання
Тебе у лютий холод зігріває.
Немає тої річки – в море влилась,
Лишивши сумовитий легковій,
Невже твоя кохана лиш наснилась,
Сповивши серце холодом завій?
Якби ти мав бажання і сміливість,
Ти б річку ту вологою скропив,
Відтак тобі би випала можливість
І ти б своє кохання не згубив.
А так ти знов пустелею блукаєш,
Даремно сподіваючись на зливу,
Намарно свої спогади плекаєш –
В руках не втримав долю полохливу.
Тепер ти сам-один серед безлюддя
Заснув, змертвів і врешті захолов,
Засипало піском твоє погруддя
Так само, як і зраджену любов.
|
|
|
| кількість оцінок — 0 |
|
|
