Епіграфом до цього уривку може служити поезія Сільвії Плат "Mirror", переклад якої я нещодавно розмістила на сайті. І, хоча мій вірш був написаний кілька років тому, тональність обох текстів дещо співзвучна... :) To my mind, звісно;)
За твоїм плечем немає тебе.
За твоїм плечем – старе рамоване люстро:
Я завішу його темним простирадлом минулого,
Аби не бачити, як у потойбіччі
Біжать навспак прожиті роки:
Прощання передує зустрічі,
Нудота розлуки – сонцю,
А буття розпадається
На дві розрізнені клітини,
Що вертають у ясла передчуття:
Чекати.
Я ховаю погляд у м’якій ямці твоїх ключиць
І застигаю, висотуючи
Тепло твого тіла:
Чекаю,
Поки ця натужна пристрасть спливе
Вологою плямкою викидня,
Невчасною цівкою місячної крові,
І я врешті зможу зробити
Фінальний рух,
Пускаючи з усіх закутків свого серця
Темно-рудаву жижку хлорованої води.
