Наміняй орденів за жито,
Начепи їх собі на дупу.
Розкажи як правильно жити,
Чи послухай –
Співає-співає в гаю пташеня.
Співає-співає дівча у намисті.
Ридає-ридає твоя земля,
Скиглить матір пречиста.
Пройдися вкотре гусаком,
Пройдися вкотре як по пиці.
А вдома ввечері бери димаря,
А вдома ввечері вдягай рукавиці,
Бо бджоли твої у парфумах
не знаються,
бо діти твої за руки чіпляються
і стануть питати: «Тату!
А хто то квилить
Під нашим парканом?
А хто то співає тоненько і тяжко?»,
Ти скажеш їм: «То моя держава,
Якій я покращив розтяжку»
Ти скажеш їм, усе, що треба
Й підеш прасувати гарячу краватку,
Якою тебе прийняли в піонери
Піонерів нащадки.
Вінчався? Чи може
Живеш на віру?
Та діло твоє,
А Бога не бійся –
Він п’є вино
Хороше, грузинське
Й закушує сиром
Російським.
Він дивиться
плазму японську,і клаца
Пультом – нервовий трохи,
Він завтра вимкне тебе –
По англіцки
Говориш плохо,
І де життя?
А хлібчик тяжко дається люду –
Одна хлібина – за рік піття.
І котиться-котися горошина.
І захлинається десь пташина.
Сміється жінка. Кричить дитина. –
Іде життя.
