Ми кажем тихо: Крути…
Й опускаєм свої голови…
Студенти, учні-не солдати
Померли там…Так молодо…
Їм по чотирнадцять було, сімнадцять
Поіменно всіх згадаємо тепер…
Вони померли в муках адських…
Але подумаймо: хто й за що помер?
За Батьківщину, за свою,
Чи ні?
Поклали голови в бою
Герої на війні?
За що ж вони боролись справді,
На що ішли, кидаючись у бій?
Вони ж були вояки і невправні,
І явно знали, що поляжуть всі.
Чи вже тому герой, що йшов на смерть?
Чи вже тому герой, що вмер заради чогось?
Чому пішов? Заради чого вмер?
Чому пішов? Навіщо і для чого?
Якою справді була воля ворогів?
Й чого той ірод, той москаль хотів?
Він винищить хотів свідомомислячих,
Тих, хто підрісши, в бій народ повів.
Герой загинув…Герой під Крутами поліг…
Та хоч загинув, зробить нічого і не зміг.
Пішли студенти, учні в бій:
А ворог саме цього і хотів…
Він знав: бійці поляжуть всі…
Такою була воля ворогів!
