Над полем Ватерлоо, каркання ворон,
Прощальний реквієм по тисячах солдат,
А гвардію у бій знову веде Камброн,
На подив ворогу, під супровід гармат:
«Вперед, безсмертні, нас вже чекають в пеклі,
Вперед, хто пам’ята Маренго і Ваграм,
Слави запалимо, зірки померклі,
Про нас, ще нагадаєм ворогам!
Що ви не кажете: кінець Наполеону?
Більше не імператор, він з поля бою втік?
Тоді виходить він не командир Камброну!
А ну вперед сміливці, а боягузи вбік!
Навіть не благайте – шпагу я не кину,
Змусити тікати вам мене не вдасться,
Куля хай уб’є в груди, а не в спину,
Гвардія помре, але не здасться!»…
