

	ПОШУК

АВТОРУ:

AlmaNAH

Жанри

Авантюрна проза

Авторська проза

Альтернативна історія

Гоголівський ФОРУМ

Наша статистика

Авторів:	723
Творів:	10888
Рецензій:	16579

Наша кнопка

Код:

Художні твори Поезія Поезії

між-вічності

© Оксана Лущевська, 03-07-2008
[відданість] …ця ніч лабрадором відданим оперлася на плече і скімлить, і скімлить про тебе – про тебе доволі жалібно: скільки, скажи, залишилося кроків до безкінечності? дотиків – скільки, знаєш ти? дотиків моїх жадібних… …йти мені сяйвом Меркурія? йти мені тихо до Вічності? йти мені по слідах твоїх – в нетрі святого Едему? ...голос Адама хриплий вже – камінням додолу падає, із шепоту Єви чується вічне - наївне: «Де ми?»... …"Де ми тепер?" - запитую у сивих твоїх апокрифів, на сторінках вишукую жовтих, ще й зігнутих косо: скільки, ти знаєш до Вічності? скільки залишилось дотиків?.. ...ніч – лабрадор мій відданий - шморгає мокрим носом: і скімлить, і скімлить - і спогади світлинами давніми носить... [видіння] …неперервні ряди мовчазних людей виходять із моря холодного, їх тіла, немов тесані із вапняку – всі жінки, чоловіка – жодного, і говорять латиною в сто голосів: море кожен той звук поглинає, я за ними біжу! – я отак ось завжди! – наперед між буття забігаю! …не згадати в обличчя усіх тих, що були; тих, що гріли долоні світилами, тих, що просто пішли, і звичайно, отих, що кохання доводили силою... ...ну а той, що щиріше за всіх сміявсь? колись був моїм чоловіком? не згадаю!..у море сама я йшла, ще й втираючи сіль у повіки… …неперервні ряди із обличчям одним, куди гляну – а там тільки я! розмовляю латиною в сто голосів…чи жива? як жива – то чия?... [віра] …вельми повний вже Ноїв ковчег: у що віримо – те і маємо, а ти думав, що віщі орли небо скроїли чорними зграями? а ти думав – дороги всі перетоптані псами лютими? вельми повний вже Ноїв ковчег і твій голос – ні звуку! – не чути… …нам ходити молитвами вдвох: чи до Бога? до Духа? до Сина? нам шукати той Ноїв ковчег між річок, що течуть безупинно, щоб поринути в простір – в Астрал, щоб знайти в недовірі – довіру, бо орли кроять небо твоє, а дорогою – йдуть чорні звірі… [спокій] …мов засніжена тундра простягається вдаль оцей спокій, нереально-легке відчуття: пронизливе і навмисне, ходять фавни дудять дивну тишу – і тиша, мов кисень, від гарячого серця - від серця палкого кисне… …чудні птахи – незвичні, в снігах цих не чути кроків, гріють крилами спокій (так віриш – так віриш? буває!) наші сни стереже, як зіницю, Далеке Всевидяче Око, в наших снах час мов, фенікс, одвічно – поволі - згорає…
Написати рецензію	Рекомендувати іншим

Рецензії на цей твір

Енігматично
На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Ksenka, 07-07-2008

[ Без назви ]
На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Viktoria Jichova, 04-07-2008

!!
На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Олексій Хабаров, 03-07-2008

Згенеровано за 0.0102708339691 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

між-вічності

Енігматично

[ Без назви ]

!!