

	ПОШУК

АВТОРУ:

AlmaNAH

Жанри

Авантюрна проза

Авторська проза

Альтернативна історія

Гоголівський ФОРУМ

Наша статистика

Авторів:	723
Творів:	10888
Рецензій:	16579

Наша кнопка

Код:

Художні твори Проза Соціальна драма

Багато вас таких...

© Зоряна Замкова, 23-05-2008
Моя знайома – як той стріляний горобець, якого на полову не зловиш. Навчили добрі люде дивиться вздовж, а жити навпоперек. Причому, насупроти усім труднощам. І коли вона з‘явилася ошелешена, мене це здивувало. Прийшла з “шопінгу бутіками” – з рейду магазинами “одяг з Європи”, в яких трішки попорпавшись, можна було знайти фірмову річ за непристойно низькими цінами. І для гаманця рай, і для жінки задоволення. Бо не так часто на нашу платню можна розкошелитись. Розповіла, що коли заходила в черговий “секонд-хенд”, побачила у віконечку папірець з написом: “усміхніться та привітайтесь – отримаєте знижки”. Усміхнувшись на всі свої та придбані зубки, знайома зайшла до крамниці. Вглибині, за розвішаними англійськими футболками стояв чоловік, про якого з виду скажеш, що він великого болота кулик. Опецькуватий та надутий, він не справляв враження хлібосольного продавця. Не отримавши на свою усмішку відповіді, вона взялася оглядати товар. Коли запитала, в яку ціну жакетик, отримала стільки відповідей, що на однім кілку не повісиш. Мужчинка спочатку зауважив: - Я думав, що ви німа. Зайшли і не привіталися. Не бачили вивіски? - Та бачила, - спромоглася на слово жінка, - усміхнулася вам, та побачивши вашу фізію далі усміхатися перехотілося. І далі вона стала безкоштовним і, напевне, не першим слухачем лекції на тему : що таке вроджена інтелігентність і чому ми до Європи і рачки не доліземо з таким вихованням. Знайома спробувала вставити свою заувагу, що, власне, вітатися першими мають чоловіки. І в Європі, яку вона об‘їздила, а не облазила рачки, продавці вибігають до потенційних клієнтів з крамниць, допомагають їм у виборі товару, гостюють кавою, і на їх обличчях усмішка просто приклеєна. Але переслухати всього, що з піною коло рота видобував з себе продавець європейських перебірок, вона не мала ні бажання, ні змоги. Останню фразу запам‘ятала: виховання – не пиво, у рот всім не наллєш. І, уявивши, як з таким вихованням ми добираємося до Європи, не тільки усміхнулася, - щиро розреготалась. - Багато вас таких продавців, - докинула до свого сміху, - та слава Богу не всі вкупі. Доки жінка йшла до мого помешкання – не могла оговтатись від нахабства, яке чи не на кожному кроці перекриває нам кисень. - Та що ти береш до голови, - заспокоювала я знайому, яка ніяк не могла позбутися неприємного емоційного осаду, – згадай-но ту чорнявку, яка постійно обгавкує покупців у крамниці біля нашої роботи. Таке враження, що її з ланця ніколи не спускали. І що від “совдепівських” часів нічого не змінилося. Чи змінилося?
Написати рецензію	Рекомендувати іншим

Згенеровано за 0.00908708572388 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design