Слава був молодим хлопцем який навчався у середній школі у дев'ятому класі. Що він саме більше любив, це малювати а саме по стінам міста. Вуличний стиль для нього був одним із найкращих, його нік був "Pikaso". Місто було велике тому його граффіті на стінах було дуже мало. За то підписів було багато, він помічав території міста своїми підписами для нього це була нічна розвага.
В простій школі для художників було заборонено малювати, директор попередив якщо буде якийсь малюнок чи навіть тег, або підпис то для того учня вхід для школи більше зачинений. В школі Pikaso був простим учнем, але він знав що в цій школі так же вчаться і інші художники, які коли бачили що малюють на їхній території, могло закінчитись бійкою.
Одна із кращих команд західної частини міста де майданчик для скейбордів це команда SEW в яку входило п'ятеро художників, головним був "Kil" він навчався в Університеті, та у команді був найстаршим, більша частина західного міста була в їхніх малюнках.
Слава ні разу не лишав свої підписи на цій території, тому що для нього це була б ще одна бійка із художниками.
Коли це все згадував Pikaso, шкільна година пройшла, і хлопець вийшовши із школи тримаючи в руці чорний зошит в який був змальований граффіті, кинув у сумку якій крім книг та зошитів були ще два маленькі балончики, і чорні грубі маркери для гладкої стіни.
Ішовши за територію школи він побачив хлопця художника, який був у чорному довгому баєру розписаному, у довгих джинсах, капюшон був закинутий на голову, а на лиці була зав'язана червона хустка. Із однієї кишені в нього стирчав балончик, який до вечора мав би бути пустим.
- Слухай малий. - промовив хрипким голосом художник. - Знаєш тут мені казали що ти стіни портиш своїми не професіональними малюнками.
- Якщо ти хочеш щоб я не малював, забудь від твоєї команди я більше нічого не хочу, і я не перестану малювати.
- А хто тобі сказав що я із команди SEW ?
- Не знаю, я так думав.
- Ти навіть не знаєш мого ніка, а ще кажеш що я із тієї дурнуватої команди. я вільний художник і мій нік є на кожній стіні цього міста.
- А що ти хочеш від мене, що я просто не малював чи що.
- Я хочу щоб ти намалював великий малюнок на стіні школи великими кривими буквами свій нік, і підписав що команда SEW це параша.
- А чого ти сам не намалюєш, а мене просиш, і по перше в мене не має так багато балонів.
- Про балони не переживай, це вистачить. - простягнув чорний пакет в якому було близько п'яти балончиків і ще від дорогої фірми MONTANA.
- Добре я це зроблю. - взявши балончики Слава пішов додому, йому треба було приготуватися до нічого підходу до школи, прийшовши батьків як завжди не було, він переодягнувся по їв та рушив на двір, вулицями міста він розписувався на стінах, коли вже повністю стемніло рушив на школу як раз той час коли сторож зависай в підвалах.
Вибрав одну із кращих стін він почав скоро великими буквами малювати, закінчив він малюнок за рекордний час за десять хвилин, він скоро рушив додому, що у цьому граффіті було це те що він намалював її першу таку велику і на стіні рідної школи.
На другий день директор розриваю чи шукав художника цього малюнку, кожного класного керівника він викликав у кабінет і питав хто у класі має талант до малювання.
Слава був радий коли виходив із школи, він бачив своє граффіті а це означало що він помітив територію малюнком, не як пес під кутом будинків чи дерев а як художник.
А саме головне що команда SEW була розгнівана і готова начати війну із одиноким художником Pikaso.
