Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2630
Творів: 48070
Рецензій: 92820

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Фантастика

Довільний уривок з повісті "Лінія часу"!

© Сергій Рєпін, 14-09-2020
Перший день війни.

Кілька хвилин панувала тиша. Потім почувся шум безлічі голосів. Згодом почали надходити повідомлення, що авіація сил ППО вже веде бої з ворожою авіацією, яка проривається через кордон. На кордоні іде запеклий бій – ворог намагається прорвати укріплений район. Авіація ВПС поки що в резерві. О восьмій годині прийшов наказ зі штабу ескадри, який дозволяв виліт при появі ворожих бомбардувальників. Віце-полковник Свириденко наказав підготувати до вильоту групу із восьми літаків яку він очолить сам. Ще одну четвірку виділили для прикриття посадки групи при поверненні. Решта будуть резервом.
– Ударну групу поведу я. Групу прикриття очолить лейтенант Лемешко. З цього моменту забороняється називати в повітрі по радіо один одного за іменами, лише згідно завчасно закріпленого за кожним позивного.
– Пане віце-полковнику, у мене пропозиція. Давайте ми з Данилюком вилетимо парою. Розвідаємо повітряну обстановку. Передамо вам по радіо, – запропонував Войцех Пісоцький.
– Гаразд, летіть, – погодився Свириденко.
Через кілька хвилин пара Гайдамаків вже була в повітрі. Займався гарний день. Лише де-не-де на великій висоті висіли невеликі пірчасті хмари. Над містом висіла щільна мережа аеростатів загородження. Вони також знали, що Київ наїжачився двома тисячами зенітних гармат та простір над ним проглядався радарами систем «Око», «Кажан» та «Дельфін». Пісоцький відразу взяв курс на північ над пожовклими придніпровськими лісами до кордону з Білоруссю. Подекуди із землі піднімалися стовпи диму, а вдалині крутилися клубки літаків. Очевидно це вели бій пілоти ППО. Але радіостанції пілотів ППО і ВПС працювали на різних частотах і вони їх не чули. Лише час від часу чути голоси наземних станцій наведення, які контролювали повітряну обстановку. Ось уже і кордон.
– Пара «маленьких» що рухається в напрямку кордону, ідентифікуйте себе, я станція наведення з позивним Комар-4, – раптом прозвучав голос в шоломофоні.
– Ми пілоти військово-повітряних сил, 11 ескадра, позивні Поляк і Данило, вилетіли з метою розвідки повітряної обстановки. Повідомте обстановку, – озвався Пісоцький.
– З самого ранку в північному секторі йшов запеклий повітряний бій. Чотири дев’ятки Хейнкелів-111 намагалися прорватися до Києва. Їх зустріли винищувачі ППО. В будь-який момент може з’явитися нова хвиля.
Пісоцький став ходити маятником вздовж кордону. Минуло хвилин десять.
Раптом знову зазвучав голос станції наведення Комар-4:
– Увага, щойно передали радаристи, що з аеродрому Дублін піднялася група літаків. Ідуть на південь.
Олексій вдивлявся в простір, не забуваючи при цьому озиратися в різні боки. Раптом вдалині він побачив темні цятки. І повідомив про це командира.
Почувся голос командира авіакрила Максима Свириденка:
– Вас чуємо, даю команду на зліт, скоро будемо.
Пройшло ще кілька хвилин. Група невідомих літаків все ближче і ближче. Ростуть у розмірах. Олексій вже бачив, що це двомоторні літаки. Зазвучав голос Войцеха Пісоцького:
– Увага! Дев’ятка Ю-88 наближається до кордону, прикриття з Мессершміттів не бачу.
– Поляк, увага! Перетнуть кордон – поскубіть їх. Ми скоро будемо. Йдемо на форсажі, – почувся голос Максима Свириденка.
Тепер Данилюк чітко бачить пузаті двомоторні юнкерси. Дев’ятка йде чітким строєм. Пісоцький веде пару їм напереріз. Вони знаходяться на висоті чотирьох тисяч, юнкерси на тисячу метрів нижче.
– Вони перетнули кордон, Данило, прикрий атакую!
Пісоцький перевів літак у пікірування, націлюючись на крайній бомбардувальник у строю. Данилюк увімкнув приціл і повторив його маневр. Ворожа група стрімко наближається. Раптом від юнкерсів до них потягнулися білі нитки і розсипаючись віялом танули у повітрі не долітаючи. Від літака Пісоцького до юнкерса потягнувся феєрверк різнокольорових вогнів: білих, жовтих, червоних, оранжевих. Частина із них гасла в череві бомбардувальника. Юнкерс випустив шлейф масного чорного диму і завалюючись на крило випав зі строю. Потім перевернувшись на спину охоплений полум’ям пішов вниз, спрямувавши ніс до землі.
– Є, один готовий, молодці, – почувся голос станції наведення Комар-4.
Літаки Пісоцького і Данилюка з величезною швидкістю пронеслися над бомбардувальниками, так що стрільці навіть не встигли спрямувати на них свої кулемети на турелях. Літак Войцеха став швидко набирати висоту. В цей час зліва по курсу, вище від них Олексій помітив чотири одномоторних літаки, що на великій швидкості йшли їм напереріз.
– Поляк, вище на одинадцятій годині мессери.
– Бачу, роби як я.
З невеликим набором висоти пара Гайдамаків продовжувала йти попереднім курсом. Ось вже четвірка літаків з тонкими мов тулуб оси фюзеляжами майже на дистанції відкриття вогню. В цю мить Пісоцький з різким поворотом вліво переводить літак у зниження пірнаючи під мессерів. Данилюк миттєво повторює його маневр. Мить, і четвірка Bf-109 мов метеори пронеслися над ними не встигши впіймати їх у приціл і відкрити вогонь. Олексій встигає зафіксувати поглядом жовтий кок та жовті плями на площинах нижньої частини крила і фюзеляжа, чорні хрести з білою окантовкою. Пісоцький з бойовим розворотом набирає висоту. Олексій повторює його маневр. Безліч виснажливих тренувань не минули даремно, кожен рух доведений до автоматизму. Пілоти Люфтваффе, перекинуті із російського фронту очевидно ще ніколи не зустрічали такого супротивника як Гайдамак-5 за штурвалом якого знаходяться вишколені пілоти. Схоже вони за звичкою оцінювали їх на рівні російських ішаків, можливо навіть мігів та яків. Одна пара мессерів очевидно керована не зовсім досвідченими пілотами, побачивши що втрачають перевагу у висоті різко свічкою пішли вгору. Це була груба і фатальна помилка. Вони втративши швидкість потрапляють у приціл Войцеха Пісоцького. Знову феєрверк різнокольорових вогнів і мессершмітт спалахнувши закручує димну спіраль донизу. Інший, уникаючи зіткнення з падаючим напарником підставляється на лінію зручну для атаки Олексія Данилюка.
– Данило бий, я прикрию, – миттєво оцінив ситуацію Пісоцький.
Світна крапка встановилася точно на кабіні мессера. До цілі всього метрів сорок. Олексій тисне на обидві гашетки. Три струмені різнокольорових вогнів різонули по кабіні та фюзеляжу. Миттєво розлетілося скло ліхтаря, полетіли в різні боки вирвані шматки дюралю. Ще мить і з неба донизу падає весь охоплений полум’ям смолоскип.
– Данило, роби як я.
Олексій побачив, що два інші мессери мчать просто на них. Вони не встигли врятувати своїх і тепер прагнуть хоча б помститися. Пісоцький повернув мессерам прямо в лоб.
– Данило, прикрий атакую, – передав Войцех і пішов у лобову атаку. Супротивники не звертали.
Очевидно німці ніколи ще не стикалися з рефлекторним прицілом і ще не знали, що атакувати Гайдамак-5 в лоб дуже небезпечно. Тим більше керований таким майстром як Войцех Пісоцький. Черга випущена поляком з трьохсот метрів на зустрічних курсах влучила точно у кок гвинта, лопаті та прямо в лобове скло ліхтаря кабіни. Пробивши бронескло бронебійний снаряд вибухнув у кабіні Ме-109. Обертаючись навколо своєї осі мессер пішов носом донизу і вже не змінював свого положення до зіткнення із землею. Інший Bf-109 різко перейшов у прямовисне пікірування і на величезній швидкості помчав до землі.
– Нехай іде, – сказав Олексію Войцех Пісоцький.
Досвідчений пілот не хотів ризикувати перевагою втративши висоту перед ймовірною появою нової групи Bf-109.
– Лемех, я Свирид, прикрий атакую, – почули вони голос Максима Свириденка.
Потім вони почули голос однієї із станцій наземного наведення:
– Молодці, юнкерс горить, другий, третій, четвертий, п’ятий….
Ще кілька хвилин льоту і вони вже над місцем бою групи Свириденка. Вже все було скінчено. Із землі піднімалися стовпи диму. Три вцілілі юнкерси скинувши куди попало бомби спікірували донизу щоб злитися з фоном місцевості і втікали на північ у бік кордону. Четвірка очолювана Свириденком кружляла на висоті трьох тисяч метрів, вище приблизно на висоті п’яти тисяч кружляла четвірка прикриття Лемешка.
– Поляк, вам п’ятдесят вісім, – передав по радіо Свириденко.
Це був умовний сигнал повертатися в Чоколівку. Назустріч їм йшла вісімка двомоторних винищувачів-бомбардувальників Гайдук-5 прикритих чотирма Гайдамаками. Під черевом Гайдуки несли бомби. Зеленкуватий матовий камуфляж свідчив що це літаки армійської авіації. Згодом мимо них шугонула четвірка Гайдамаків у сірому матовому камуфляжі – винищувачі ППО.
Над летовищем Чоколівка на висоті чотирьох тисяч метрів кружляла четвірка Гайдамаків, – прикривали посадку.
– Увага всім хто йде на посадку, на групу прикриття сподівайтесь, але поглядайте і назад, щоб у хвіст не прилаштувалися мисливці, – передав по радіо заступник командира полку Юрій Куценко.
Ось літаки торкнулися смуги і побігли по землі. Олексій відчув, що нервове збудження почало поступово спадати. Перед очима все ще проносилися окремі картини бою: вогняні траси, запаморочливі перевороти літаків, хрести та свастика на консолях та стабілізаторах, світні кільця і крапки на рефлекторному прицілі.
Хвилин через двадцять здійснила посадку і група Свириденка. Тут же біля літаків віце-полковник провів розбір польоту. Повідомив що станція наведення зафіксувала падіння дев’яти ворожих літаків Трьох винищувачів і шести бомбардувальників. Оцінив дії кожного, привітав Олексія з першим збитим літаком, а Пісоцького з трьома перемогами. Сам віце-полковник збив два юнкерси. Ще по одному збили його ведені: Рикун, Стирський, Ігнатенко. Всі літаки без ушкоджень повернулися на базу.
– Ми не дозволили ворожим бомбардувальникам скинути бомби на Київ, – підсумував Свириденко.
Тут же повідомив, що об одинадцятій годині буде новий виліт.
– Зробимо ворогам візит ввічливості у відповідь. Нехай зрозуміють з перших годин, що тут їм не Росія. Парадним маршем під губну гармошку проїхати на мотоциклах пів країни не вийде. Тим більше, що і наземні війська успішно відбивають всі атаки ворога. Будемо супроводжувати Гайдуки. Ціль – аеродром Дублін на території Білорусі, тут базуються Юнкерси, які літають на Київ. Четвірки моя і Лемешка будуть у безпосередньому прикритті. Четвірка Пісоцького йтиме з перевищенням на дві тисячі метрів. Вісімка Майера вилітає на двадцять хвилин раніше, блокує летовище. Тримайтеся на шести тисячах, стережіться зеніток, – звертаючись до німця сказав Свириденко.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.9536030292511 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …
Графічний роман “Серед овець”
Графічний роман Корешкова Олександра «Серед овець», можна було б сміливо віднести до антиутопії, як …
Добірка художньої літератури козацької доби
Друзі! В інтернет-крамниці “Онлайн Криївка” представлена цікава добірка художньої літератури …