Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2627
Творів: 47995
Рецензій: 92786

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Фантастика

Діалоги з Монстром. Діалог четвертий

© Алла Марковська, 28-01-2020
Бен Смітт помирав. Його розв'язали, зіштовхнули із стільця на підлогу, підлога приємно холодила. Від болю піднялася температура, спочатку тортури викликали блювотний рефлекс, тепер удари сприймалися наче м'які поштовхи, тіло відчувалося мішком набитим ватою. Дивно, Удав ніби дивився зі сторони і аналізував те, що відбувається, наче відбувається це не з ним. Простежував потік подій, як до такого дійшло, і кому це потрібно, досліджував свій стан і розумів, що гірше не поламані ноги і пальці, а внутрішня кровотеча.



Бен розумів російську мову - кат обіцяв що буде гірше, та певне перестарався з першою фазою катування. До другої фази замучений англієць не доживе, це навіть тішило. Його знову облили крижаною водою зі шланга, це подіяло як знеболювання.



Весь час Удав відчував пильний погляд жадібної до крові і муки істоти. Цим страшним спостерігачем був міністр безпеки Джеймс Нільсе. Міністр приїхав не тільки на полювання. Він приїхав задовольнитися помстою. Зарозумілий Бен Смітт ігнорував владу, зневажав високопоставлених чиновників, тому що у міністрів і президентів немає такої форми допуску до секретів світу, як у Бена Смітта. Для Джеймса Нільсе приниженям було саме існування начальника відділу Артефактів. Тому він організував викрадення містера Смітта і його інопланетних вихованців, вирішив, що база Яматао підійде для того, щоб приховати сліди злочину проти вищої влади.

Бен Смітт усміхнувся, не пощастило міністру, надто швидко російський кат впорався зі своєю роботою.



У катівню дихнуло вітром. Не протяг, не технічний подих вентилятора, справжній вітер, товариш мандрівників і мислителів, брат драконів. Бен Смітт розсміявся здогадці і відкрив очі.

За спиною ката немов величезна чорнильна пляма, розплився портал, наче мгла зі світу вічної ночі. З порталу вискочили швидкі та легкі Апсу і Тіамат.



Тіа сіла на підлогу біля Удава, обняла його за плечі, її маленькі руки замерехтіли, і це мерехтіння зцілювало понівечене тіло Бена. 

- Ні, ти помилився, сьогодні ти не помреш, - шепотіла Тіамат Бену Смітту, - не тут і не зараз.



Кат кинувся було захищати результати своєї праці, Апсу його вдарив. Без своїх вивертів і кидків, а злостиво, кулаком у обличчя. Кат ліг на мокру заляпану кров'ю підлогу.



Апсу кинув короткий погляд на Удава, посміхнувся. З металевим лязгом у катівні відчинилися бійниці, гуркотливо полився дощ із свинцю і сталі. Тіамат тільки міцніше обняла Удава. Бен Смітт побачив, що кулі відлітають від силового поля, подумав, що, мабуть, можливості його неземних друзів неймовірні. І він ніколи не дізнається, на що ці двоє насправді здатні. Апсу підняв руки до куленепробивного скла, воно розлетілося блискучим пилом, і древній бог стрибнув до оглядової кімнати. Стрілянина припинилася. Спрацював протокол безпеки спостерігачів.



В оглядовій були оператор, який записував те, що відбувається, і замовник катівської роботи, міністр внутрішньої безпеки США Джеймс Нільсе. 

Молодий оператор, худий і високий, згорблений від сидіння за пультом сержант, заховався під стіл. Американський міністр стояв посеред кімнати розгублено кліпаючи очима.

- Добридень, пане міністре, - сказав Апсу Джеймсу Нільсе, - ваша кар'єра закінчилася.

- Щеня дурне, - прошипів міністр. Він відступав назад, поки не наткнувся на стіну, - Ти не можеш! Це порушить усі домовленості!

- Та які домовленості, пане міністре? - оксамитовий голос Апсу гіпнотизував пана Нільсе, вселяючи жах та почуття безпорадності, - які у мене можуть бути домовленості з тобою - лялько? Коли твій ляльковод дізнається, що ти хотів убити містера Смітта, він знайде тобі ката набагато вправнішого, ніж цей бовдур, - Апсу показав на величезного ката, який все ще лежав на підлозі.



- Це непорозуміння, ти не розумієш, дурний прибулець! - вигукнув міністр.

За спиною міністра відкрилася чорна діра порталу, Апсу штовхнув у темряву переходу вже колишнього міністра безпеки.

- Нехай твоє начальство з тобою розбирається, придурок, - мовив стиха Апсу. 



Двері у катівню відчинилися, вбігла жінка-полковник. Побачивши Бена Смітта, вона закрила собі рота руками, щоб не закричати, очі її наповнилися сльозами. Жінка впала на коліна поруч з Удавом схопила його руку.

- Обережно, - попередила Тіамат, - пальці ще не відновилися.

- Бен, - прошепотіла жінка і розплакалася. Обличчя Удава ще було у синцях і порізах. Він розглядав русяву жінку, високу, струнку, слав'янську красуню, наче не міг повірити власним очам.



Апсу повідомив:

- Кавалерія прибула.



До кімнати увірвалося кілька озброєних солдат. Полковник дещо істерично наказала їм не стріляти.

- Надя, - прошепотів Удав усміхаючись.

- Вибач, вибач мене, Бене, ця безглузда гра у шпигунів, - вона заплакала, закриваючи обличчя руками. Занепокоєно запитала у Тіамат:

- Дівчинка, ви цілителька? Він буде жити?

- Так, він буде жити, - відповіла давня.



Апсу дивився на солдатиків, солдатики дивилися на беззбройного патлатого хлопця у білій сорочці, солдатики нічого не розуміли, особливо те, як цей хлопець потрапив на базу.

- Ще хвилину і вшиваймося звідси, - прошепотіла Тіамат.

- Добре, Кларк веде сюди сержанта і його вихованців, - Апсу посміхнувся, і повідомив Удава, - За тобою рятувальники прибули, група «Альфа» і Ведмідь, я вже чую, як гуркотять його черевики .



У катівню вдерся сержант групи «Альфа» бази п'ятдесят один і солдат-найманець, колишній легіонер на прізвисько Ведмідь. Підлеглі полковника Ісчової знову було приготувалися стріляти. Їх командир витерла сльози, підвелася, стала перед спецназівцями з піднятими вгору руками, наказала не стріляти, стояти на місці. Ісачова запевнила чужинців, що спецназ бази Яматао не нападе. Спецназівці обурювалися, дивувалися, буркотіли, але між базами протистояння не було. Це не країни. Пропаганда, яка сіяла ненависть росіян до американцям, і навпаки, на базі Яматао не транслювалася.

Лисиця одразу присіла біля Тіамат, пропонуючи свою допомогу, як медика. Тіа заперечно похитала головою - польова медицина зараз Бену б не допоможе, більшість зовнішніх пошкоджень вже поступово затягувалися, внутрішні перестали загрожувати життю.

Кларк, стояв, приголомшений тим, що відбувається, він дуже хотів покинути це місце:

- Чорт забирай, як бридко шумлять від болю тут думки.



- Це половина того що було, - відповів Апсу, - Ти що тут робиш?

- Якби не я, вас би у цій горі не знайшли, - огризався англієць, - я тут життям ризикую, а він знущається.

- Що ти зробив з міністром? - хрипло запитав Удав у Апсу.

- Відправив до начальства на килим. Знаєш, навіщо у керівників килими у кабінетах стеляться перед робочим столом?

Удав посміхнувся, він відчував, як болісно відновлюється його тіло, але цей біль був навіть приємною. Оператор тихенько виліз з-під столу і увімкнув тривогу. Апсу розсміявся:



- А я його пошкодував.

- Ти занадто добрий звір, - прогудів Ведмідь, простягнув руку привітатися.

- Це погано? - запитав Апсу, потиснувши лапу найманця.

- А не знаю я, - хмикнув Ведмідь.

У бетонну кімнату увійшов Лось, він підтримував найманця з групи Ведмедя. Сержант Клімов кульгав: ногу йому вивихнули, обличчя було у синцях, губи розбиті, ніс зламаний, він перестав бачити лівим оком, . Та він так охоче відповідав на запитання катам, що ще якось міг ходити. Хоча його хитало, немов п'яного.



- Все, можемо йти, - повідомила Тіамат, - вставай, Бен, досить розлежуватись на мокрій підлозі, застудишся, дайте хто-небудь якусь куртку, - попросила у солдат.

Кіт підскочив, допоміг поставити Удава на ноги. Зняв з себе куртку, акуратно одягнув у неї начальника наукового відділу зони п'ятдесят один і відділу Артефактів. Бен дивувався і радів швидкому зціленню. Відчував слабкість і голод, адже на регенерацію пішли його ж тканини і енергія, та все це можна було перетерпіти. Головне живий.



Полковник Ісачова, стояла перед шеренгою обурених спецназівців, голосно сказала:

- Вам потрібно йти, солдати готові назвати мене зрадницею, у них нерви не витримують. Тривога оголошена. Коридори перекриті.

Апсу почав було пробивати портал, дуже здивувався:

- Я, здається, наш останній шанс на міністра витратив. На поверхню більше немає допуску, хтось схожий на ангела глушить енергію. Тіа, давай вдвох виб'ємо на нижні рівні. Туди ще можна порталами.



- А мій дядько? - запитав сержант Клімов, - Професор Клімов - він у загоні з іншими, зібраними для полювання. Внизу, у лабіринті.

- Думай про те, де він є, туди й підемо, - сказав Апсу. 

Удав дивився на Надію Ісачову, хотів підійти, сказати, що давно пробачив її. Але ноги ще не слухалися, і відкрився портал на нижні рівні. Солдати групи «Альфа» витягли начальника наукового відділу зони п'ятдесят один у той портал. Удав зустрівся поглядом з коханою жінкою. Та нервові спецназівці таки відштовхнувши її до стіни і почали стріляти. 

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.9461510181427 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …
Графічний роман “Серед овець”
Графічний роман Корешкова Олександра «Серед овець», можна було б сміливо віднести до антиутопії, як …
Добірка художньої літератури козацької доби
Друзі! В інтернет-крамниці “Онлайн Криївка” представлена цікава добірка художньої літератури …