- Знов прилетіли мене
провідати?
- Зараз любі мої, пригощу вас!
Марійка відкрила вікно і голуби затуркотівши, почали скльовувати насипані крихти хліба.В палату ввірвався подих весни та свіжості.
- Боженько, ну коли вже додому? Ну несила вже тут сидіти.
- Не сидіти, а лежати! - зазначила Світлана, сусідка по палаті.І всі четверо сумно зітхнули.
Те лежання справді було дуже тяжке, двоє жінок вже були прооперовані, а двоє готувались на завтрішній ранок.
Прооперувати мали і Марійку.Така собі операція, середньої тяжкості, як сказав хірург.
-Подробимо камінці, вони за добу вийдуть, то за днів 4-5 і додому можна збиратись!
Зранку до всих в палаті з'їхались родичі: одні доглядати прооперованих, інші- заспокоїти та провести до операційної.
До Марійки не приїхав ніхто.
-Нічого, нічого, що зі мною станеться. Максимко напевно дуже на роботі зайнятий, та й Юленьку потрібно до школи зібрати- заспокоювала себе жінка.
Ось прийшли з каталкою і по неї.Думала, що втримається, плакати не буде , та сльоза зрадливо заблищала на щоці.
Миготіло світло по коридору, потім у ліфті...Якась жінка на ходу перехрестила її , і гукнула вдогінку, щоб читала молитву...
І Марійка читала...Збивалась, але починала знову і знову.
- Агов!!! Корнієнко! Ви чуєте мене?! Прокидайтесь! Годі спати, ще ніч попереду- прохав анестазіолог. І Вам ще цілу добу лежати,тоді й поспите!!!
- Та сон до жінки більше не йшов.Ні вдень, ні ввечері заснути немогла.Все приходило на думку скільки роботи вдома, і яке то щастя її робити, а не лежати безпомічно ось тут.
Телефонували з роботи, деякі родичі, сусіди, а від чоловіка жодної звістки.
За цими сумними думками вже й ніч настала.Та сон в палаті не зморив нікого.
Валентина, та що з Борисполя ,почала вихваляти свого чоловіка, як він сьогодні шукав по всему Києві їй особливі смаколики. Світлана, та що лежала ближче до дверей, і собі давай нахвалювати, яку вечерю смачну приготував їй чоловік, і як скоренько все те привіз з Вишневого.
Всі жінки ніби змовились: навперебій розхвалювали свої другі половини вже цілу годину. Мовчала тільки Марійка, їй навіть лячно було, аби в неї нічого не запитували.
На ранок зателефонували сусіди, повідомили , що чоловік вдома геть п'яний, все стоїть навстіж, свині лементують, корова реве, що робити?!
- Не втримався, недовго діяло кодування.Лиш грошам лихо, всього місяць пройшов, як відвідали дорогущу клініку, майнула думка в жінки.
Марійка покликала чергового лікаря, почала благати, щоб виписав її додому.
- Напишіть мені все, я дома буду дотримуватись режиму.В мене родичка медик, пригляне за мною!!! Благала до батечка. Та він ніяк не погоджувався.Вирішила розповісти все як є.
Старенький лікар приніс папери на підпис, що це її рішення, і більш відповідальності за дану пацієнтку він не несе. Зазначив яке лікування пройти вдома.
І вже за якусь годину жінка з торбами стояла на порозі лікарні.
Не розрадив її ні весняний вітерець, а ні погожа днина, на душі було тоскно і важко.
На дзвінки Максим не відповідав.
Насилу добралась до хати, на півдороги додому нестерпно заболіло в животі, та жінка на те не зважала, скоріш би додому.
А вдома лемент худоби стояв на весь куток.
Хата відкрита навстіж, в ній повний розгардіяш, а посеред кімнати серед купи бутилок солодко спав чоловік.
ЯК ЖИТИ ДАЛІ МАРІЙКА НЕЗНАЛА...
( далі буде...)
