Чоловік був зодягнений дуже гарно.
- Як облизаний,- прокоментувала б моя мамуся, спало на думку Олесі.
Гарно не в тому сенсі, що як папуга. Навпаки, якась велич і простота поєднювалась в ньому. Не молодий, напевне років 45, все міряла на око дівчина,
Чисто вибритий, легкий аромат сигарет...
Так, так- саме аромат...
Начищені черевики посміхались до всих в салоні, і така аура-а....Аж памороки забило...
Спорт і Секс- дивились прямо в вічі!
І Олеся від тих очей не могла відірватись...
Тримайте мене четверо...
Дайте води, чи коньяку, чи те і інше. Бо не втримаюсь...Буду женитись...- думки і мрії сплелись воєдину.
Такого Олеся не відчувала ні з ким і ніколи.
- Сергій Іванович, -відрекомендувався він.
- Олеся,- відповіла дівчина.
- Яке ім'я, Олеся...Ніби пісня з мого дитинства:
Живет в белорусском Полесье, кудесница
леса Алеся...- наспівав він.
І так стало затишно і спокійно ...Слухала б Олеся той спів, і ту мову вічність...
Сергій Іванович попрохав дати лад рукам, бо заусениці замучили.
- Покриття, Олесю непотрібне, тільки приведіть до ладу, бо завтра в мене звана вечеря з партнерами, щоб не соромно було руки витягти з-під столу.
В Олесі залишилось 45хв. до приходу наступного клієнта. Робота закипіла, та там і робити особливо було нічого, так- маленький косметичний ремонтик!
Чоловік поцікавився коли в дівчини закінчується робочий день, мов бажає її провести.
Саме провести, а не підвезти...
Домовились про зустріч о шостій вечора біля салону...
- Боже, боже, боже, що робити!!!
Як в Проні Прокопівни:
- Как принять? Сидя или лежа?
Одяг простенький, на голові гніздо, як відгукувалась про цю зачіску Інга.
-Нехочу хвалитись нікому, бо ще зурочу...
-Та нехай вже буде, що буде!
- І на що я надіюсь?!
- Незнаю і сама , розмірковувала дівчина.
А в грудях все пекло пеком, час ніби зупинився... А очі горіли...
Леся , щоб хоч якось розрядитись відповідала сміхом і на анекдоти і на репліки інших відвідувачів, але заспокоїти шквал почуттів та думок ніяк не могла...
Зателефонувала Інзі, що можливо трішки затримається, ну...одну краплиночку, тож нехай смакує наколядованими делікатесами сама.
Прогулялись Подолом, зайшли підвечеряти...
Він і їсть ніби знатна особа,- промайнула думка, цікаво, чи він одружений? Якщо так, то яка має бути дружина?
Інга, як колись проводила інструктаж, то попереджала, що неможна відразу запитувати про сім'ю, дітей, вид діяльності.
- Чоловіки цього не люблять, дай їм побути вожаками зграї, а вже потім покатаєшся на шиї,- повчала .
Та Олесі і не потрібно це було, цікавитись життям королів чи принців, то не її коник.
Коли вийшли на вулицю з кафе- вже почало сутеніти. Дівчина розуміла, що скоро вони розійдуться кожен в своїх справах, і ця думка лякала і непокоїла. Близькість цього чоловіка ніби електричними зарядами наповнювали її тіло. І коли він нахилився до
самого вушка і запитав: Може до мене на каву?!
То для Олесі пролунало:- Їж мене, пий мене ....Шаленій!!!
Шаленіли поки на обрії не зажевріло...
Коли Олеся прокинулась, в квартирі не було нікого.Вона знайшла телефон і набрала Інгу.
В двох словах розповіла, що з нею сталось, і попросила поради, що їй далі робити.
- Не поспішай, в тебе ж сьогодні вихідний,- нагадала подруга.
- Роби так! Я в кіно бачила: попоїж, що є ...
А далі неодмінно випий вина, і залиш пляшку недопиту на столі, обов'язково так зроби! В кіно так було...
А потім вже додому звалюй!
І нічого там не прибирай, нехай буде йому згадка! Відразу знову примчить!
- Ти ж йому номер мобільного залишила?
- Чи так, як у клубі? Га, Олесю?
- Та залишила!
Олеся оглянула дім, застелила ліжко, заглянула до холодильника- один сир твердий...
- А що ж її милий ввечері їстиме?
Коли вчора під'їхали до будинку дівчина бачила, що внизу є магазин.
- Піду скуплюся, а там щось придумаю.
- Ох, і дурепка, як же я назад потраплю? Ключів же в мене немає?
Раптом вхідні двері відчинились і до квартири зайшла якась жінка.
- Валентина Василівна,- представилась, -Прибиральниця я. Навідуюсь 2 рази на тиждень.
- А ви ким будете???
- Я , я , я зараз піду продуктів прикуплю і борщ буду варити!- знітилась Олеся.
- Ви тільки дочекайтесь мене, бо в мене ключів немає, - попрохала.
Борщик вдався на славу. Олеся вкутала його в великий рушник, щоб як найдовше гарячим був, і стала збиратись додому. Валентина Василівна вийшла з квартири разом з нею.
Увечері телефонував Сергій Іванович:
- А що це за вариво на плиті у мене стоїть?
-Що за чар- зілля?
- То бо-о-орщ я приготувала,- проблеяла Олеся.
- Навіщо?- поцікавився чоловік.
- Подякувати хо - хотіла,- далі белькотіла дівчина.
- За що ? За секс?- перепитав.
Леся- овечка проблеяла ще щось, почервоніла, і кинула слухавку.
