Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2580
Творів: 46832
Рецензій: 91227

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Фантастика

Діалоги з Прибульцем. Діалог перший.

© Алла Марковська, 07-10-2019
Бен Смітт вистрибнув з гелікоптера, коли гвинти ще не зупинилися. Лопаті оберталися, піднімючи пил. Пригинаючись, піднявши комір, щоб закрити рота та не надихатися пилом, начальник відділу Артефартів побіг до розбитого НЛО.
Відділ Артефактів займався аномальними явищами, стежив за тим, щоб артефакти, які випадали з контексту офіційної історії Землі, не потрапляли у поле зору громадськості.
НЛО для жителів Земля був неопізнаний літаючим об'єктом, на якому, повинні літати прибульці. Такі собі, тонкорукі, з великими головами, недорозвинені лупоокі чоловічки. І обов'язково зелені. Ще прибульцям дозволяється бути сірими, але обов'язково лисими.
Містер Смітт не є простим жителем Землі. Його код доступу перевищував коди доступів президентів великих країн, втім, президентам великих країн не потрібно було знати те, що знав Удав. Цю кличку містеру Смітту дав Кларк Пречет, психолог і телепат, якого іноді запрошували у секретну контору відділу Артефактів. Це ж яким треба бути непробивним, щоб психолог та телепат назвав тебе Удавом.
НЛО було збито службою Спостереження, це також секретна організація.
Сріблястий диск десяти метрів у діаметрі гепнувся у тверду землю. Його борт з тонкого металу зяяв темною пробоїною. На будівництві таких тарілок Сфера економила, окупаційні сили, що підкорили Сонячну систему, забирали майже всі викопні матеріали, здобуті людьми. За те окупанти не втручалися у соціальне життя сферян, а на самій Землі зберігалася видимість мирного життя. Умовна видимість, але населенню вистачало. Вони продовжували вірити, що незважаючи на цілу прірву локальних конфліктів, які забирали мільйони життів щорічно у світі мир.
Збитий НЛО був звичайним апаратом, яким користувалися жителі Сонячної системи для польотів між планетами. Останнім часом Телепорти, побудовані ще тоді, коли будувалася сама Сонячна система, почали ламатися та збоїти, а іноді навіть заподіювати шкоди матеріальним об'єктам, і організмам мандрівників. Старі кораблі Системи не могли підняти не було у системі палива для них. Окупанти надали свої технології. Примітивні дискові кораблі, розроблені прибульцями. Ті кораблі довелося збирати у обмеженій кількості. Кількість регламентували самі ніберійці. Паливом для таких кораблів була солона вода.
Цей НЛО збили, тому що він був старого зразка, прилетів із-за меж Сонячної системи, і, за повідомленням нібірійцев, належав до експортних кораблів, які років сто тому продали Зоряному Скупчення Плеяди. Цей кораблик незрозумілим чином пролетів простір між ЗСП і дивним чином подолав потужну обшивку Сонячної системи, певне пілот домовився з жителями Плутона, увірвався у атмосферу Землі, але, так як він не відповідав на запит про ідентифікацію, то збили його цілком справедливо. Адже він порушив кордон.
Бен Смітт навіть зрадів, коли корейські військові вчасно прибули на своїх вантажівках, привезли необхідне обладнання для розробки тарілки і оточили зону падіння літаючого об'єкта збройним кордоном. Втім, після того, як об'єкт збили, він уже не був літаючим.
Солдати Північної Кореї худорляві, невисокого зросту, дуже горді, надто дисципліновані, мовчазні та войовничі. Високий Удав відчував себе гігантом серед своїх низькорослих помічників. Чомусь постійно згадував умпа-лумпів з фільму про шоколадну фабрику. Намагався не посміхатися власним асоціаціям у голові. Він давав розпорядження, і солдатики жваво та чітко виконували усі накази. Безстрашно відчинили люк, з автоматами навперейми увірвалися на борт. Удав поспішив за своїми умпа-лумпами, адже він знав, кого принесло на Землю, надто добре знав.
Смітт забіг через вибитий люк, пробіг до центру корабля по вузькому коридору, пригинаючись, щоб не розбити голову об низьку стелю. І почув постріли, та удари чогось твердого у метал. Побачив, що один з солдатиків тримає у руці гранату, а інші намагаються сховатися у двох каютах, що виходили на маленький майданчик під верхнім люком, де була кабіна керування. До кабіни можна було потрапити завдяки металевій драбині. Удав  наказав переляканому солату повернути гранаті кільце і відступити.
Запитав, що сталося, маленький худенький офіцер з запалими щоками і маніакальним виразом очей доповів голосно та чітко, що він не знає, що сталося. Хтось є у кабіні, він викинув двох солдатів, які увірвалися туди першими, і закрив люк. Містер Смітт наказав солдатам вийти з корабля, і чемно постукав у металевий люк.
Люк відчинився. Удав піднявся по драбині у кабіну. Побачив трохи зім'ятий купол, пошкоджений пульт керування, тріснутий ліхтар. На підлозі сидів Апсу. Тримався за бік, гарне обличчя спотворила гримаса болю. Довге волосся у безладі, це говорило, що древній не контролює своє тіло. Крісло пілота, під час удару тарілки у землю, вирвало з затискачів.
- Тебе поранило? - здивувався Удав.
- Ви усіх гостей так зустрічаєте? - відповів прибулець запитанням.
- Міг би відповісти коли диспетчер намагався до тебе докричатися, - знизав плечима Удав, - режим мовчання був зайвий.
- Усе у війну граєтесь, - стиха мовив Апсу, спробував підвестися, скрикнув, - чорт це дуже жорстка посадка, абсолютно немає ніяких засобів, щоб запобігти удару об поверхню. Знав би, взяв свій корабель, і до біса закони місцевої так би мовити вищої ієрархія мудрих, або розуму вселенського, чорт їх розбере. Зламано було той чортів передатчик. - Апсу счав, як злий кіт.
- Тобі заборонили летіти на територію ЗСП на твоєму кораблі? - посміхнувся Удав.
- Їм не сподобалося, що мій корабель військовий, - ображався Апсу. Зі стогоном вирівнявся, потягнувся. - Ребра на місце встали.
- І чому ти тут? - Удав намагався ненав'язливо дізнатися потрібну йому інформацію.
- Шукаю дещо, - ухильно відповів Апсу. Він підійшов до стіни, відкрив нижню панель, там була вбудована спеціальна капсула на випадок падіння. У капсулі лежала його сестра, загорнута в теплу ковдру. Дівчина спала.
Удав, бачив, що Апсу все ще відчуває біль у пошкоджених ребрах, запропонував свою допомогу. Апсу подивився на нього з сумнівом.
- Ти мені не довіряєш? - посміхнувся Бен Смітт.
- Так я нікому не довіряю, - трохи зніяковіло відповів Апсу. Збентеження йому пасувало, він здавався дуже юним, наївним і безпорадним. Хоча Удав знав яким насправді був цей прибулець. Апсу прийняв допомогу. Бен Сміттт взяв сплячу Тіамат на руки. Вона була зовсім маленька і легка. Немов дитина.
- Обережно з нею. Головне не розбудити завчасно, - застеріг Апсу.
Вони вийшли з корабля у оточенні маленьких, але численних корейських солдат. Побачивши, що іноземний керівник операції та інопланетний монстр спокійно розмовляють, корейці відклали автомати та почали розбирати і вантажити розбитий космічний корабель на свої старенькі вантажівки. Удав знав, що приберуть геть усе, до останнього клаптика обшивки.
- Я мав намір загубитися у безлюдних районах, - сказав Апсу.
- Я якраз хочу допомогти тобі загубитися, - відповів Бен Смітт.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 1

Рецензії на цей твір

Нагадує статті в ЗМІ родом з 80-х

На цю рецензію користувачі залишили 3 відгуків
© Сергій Рєпін, 08-10-2019
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.79254913330078 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Новинка від Братів Капранових — “Паперові солдати”
До свого 52 дня народження, Брати Капранови підготували для своїх читачів яскравий подарунок — історичний …
Конкурс оповідань “Open World”
Літературний конкурс “Open World“ (1 травня 2019 – 1 листопада 2019) Шановні друзі! …
Книжковий арсенал 2019
Шановні друзі! Нагадуємо Вам, що зовсім скоро, розпочнеться один з найбільших літературних фестивалів …
Мовна та візуальна стихія українськості. “Енеїда”Івана Котляревського у відображенні ілюстрацій Оксани Тернавської
Шановні друзі! Пропонуємо вашій увазі розмову із доктором філософських наук, професором кафедри української …