ДІТИ – ЖЕРТВИ ГОЛОДОМОРУ.
Навесні 1933 року жінки нашого села висаджували на колгоспних полях кормовій буряк на насіння. Кормовий буряк призначений для згодовування худобі. Крадькома, щоб не бачили керівники колгоспу і представники сільської ради, голодні жінки гризли твердий, холодний буряк. Вони раді були і цій їжі. Жінки боялися це робити, але голод був сильніше страху. Страх через покарання в'язницею або репресіями, не дозволяв їм взяти додому для дітей, хоча б, трохи цього продукту. У період, коли батьки працювали на колгоспних полях, голодні діти перебували вдома. Вдома у дітей не було ніякої їжі. Вони голодували і, як результат голодування, вмирали повільною смертю.
Ми в попередніх рядках розповідали про голодні умирання жителів села навесні 1933 року. Нами були складені списки померлих жителів села: старих людей, жінок і чоловіків, а також і дітей. Спілкуючись з мешканцями села, слухаючи їх оповідання про голодомор, ми співпереживаємо разом з ними про той жорстокий час, коли вони ховали померлих родичів, знайомих, сусідів. З їх оповідань ми все більше дізнаємося про жертви того часу, поповнюємо списки померлих жителів під час голодомору, намагаємося відновити хоча б невелику частину трагічних смертей жителів нашого села.
Нещодавно молода жінка нашого села розповіла нам про смерть дітей, що проживали у них по сусідству. А їй про це розповіла її мама, яка була свідком голодних умирань.
ДІТИ ГОЛЯНИ. У Голяни були маленькі діти. Дівчаток звали: одну – Миланка, іншу - Валя. Чим могла нагодувати дітей їх мама? Ранньою весною трава ще не виросла. У будинку їжі не було. Діти Голяны голодували. Внаслідок голоду вони були приречені на голодну смерть. Обидві дівчинки померли голодною смертю навесні 1933 року.
ДІТИ ХІВРОНИ. У Корінного Івана і Хіврони було шестеро дітей. Дітей звали: Гаврило, Оля, Катя, Міша, Аня і Параска. Сім'я пережила зиму. Настала голодна весна 33-го. Годувати дітей було нічим. Діти, один за одним, почали вмирати. Померло п'ятеро дітей. Після помер батько родини, Іван. Слідом за ним померла і Голяна. Залишилася тільки одна дівчинка, Параска. Вона вижила в голодні роки. Дожила до похилого віку.
Параска була віруючою людиною. Все своє життя вона молилася про своїх братів і сестер, про маму і батька. Коли Параска вмирала, попросила сусідку: «Молися за моїх померлих сестер і братів», і назвала їхні імена. Сусідка вписала імена сестер і братів Параски у свою поминальну книгу. Ми бачили її поминальну книгу і читали вписані в книгу імена: Гаврило, Оля, Катя, Міша, Аня. Раніше за померлих сестер і братів молилася їх рідна сестра, Параска. Тепер молиться за їх спокій вона, їхня сусідка.
Стражденні, милостиві громадяни, моліться за тих, хто помер в голодні дні 33-го року. Помоліться за тих, хто похований в наспіх викопаних ямах-могильниках. Моліться і за тих, прах яких покоїться в зарослих травою невідомих могилах.
Печаль, горе, сльози і відчуття безповоротної втрати, тисне на душу співчуваючого чада, в дні вічні, поминальні, та Богом благословенні дні. Амінь!
Томашівка. 03.03.2015.
