Він щодня працює в маленькій студії з ранку до вечора. Він працює з камерою і з людьми. Щодня, щогодини, щохвилини фотограф зупиняє час, зупиняє погляди, зупиняє усмішки. Його звати Гена, тобто фотограф Геннадій, який робить історію з життя.
Він привітний, завжди усміхнений і радий відвідувачам. І поки фотографії друкуються, неодмінно можна отримати двадцяти хвилинний запас позитивного настрою і оптимізму.
У нього є дар – бачити людину наскрізь. Бачити через очі, про що людина думає, з яким настроєм прийшла до нього, що у неї на серці. Звісно, що це дуже добре відображається на обличчі. І камера це також бачить. Тому фотограф шуткує, щоб людина відволіклась від своїх думок та переживань. Тоді камера ловить щасливий момент посмішки чи погляду.
У Геннадія дійсно талант до цього! Недарма на світлинах усі виходять красивими та щасливими. Навіть, літні бабусі, які через зморшки не вважають себе красунями. Але камера бачить усе по-іншому. Краще за них!
Камера зриває маски з облич. Вона дає можливість розкритися, звільнитися від буденних пут. І нехай вона покаже усі зморшки зблизька. Але то будуть зморшки від посмішок на весіллі, від радості народження немовляти, від першого його кроку. Зморшки, на те вони і лишаються на нашому обличчі, щоб нагадувати нам про важливі моменти. А камера лише фіксує їх.
Гена майстерно співпрацює з камерою. Береже її, гладить, промовляє до неї, мов до жінки. Щоб та в свою чергу вірно служила йому і знимкувала лише щасливі моменти, красиві постаті людей.
Фотограф зачаровує своєю роботою, своєю атмосферою в студії, своїм підходом до світлин, своїм ставленням до відвідувачів. А ще він збирає історії. Обов’язково є якась історія ( чи ситуація скажімо), яка привела людину на фотосесію, чи на фото на документи. Звісно є якась історія! І Гена просить клієнта розповісти її аби якось згаяти час, поки знимки друкуються. Насправді ж він таємно їх записує аби потім видати книгу «Історії у фотографіях» ( це звісно жарт). Просто він душевна людина і прагне душевних історій.
Отже відвідувачі з охотою балакають про те се. Залюбки розповідають свої історії. І ось мені довелося почути деякі з них.
Молоденька дівчина років двадцяти п’яти фотографувалася на паспорт. На обличчі Гена помітив у неї якесь сум’яття. Ніби і посміхається, але щось в середині гризе. І дійсно виявилося, що перед дівчиною стояв вибір чи лягати на зберігання по вагітності чи ні. Вона вагалася. Її думки були постійно у пошуках відповіді та правильного рішення. Вона сама того не очікувала, як спитала поради у фотографа. І сама знітилась від свого питання.
Геннадій, як досвідчений чоловік і батько настійно радив дівчині все ж таки лягти на зберігання без роздумів. В його словах відчувалася турбота. Пізніше виявилося, що він вже колись фотографував цю дівчину, ще з років шістнадцяти – на перший її паспорт. Потім ще на якісь документи. І от тепер, коли вона вагітною прийшла на фотозйомки і просить про вирішення її проблеми, як він може не допомогти. Гена ще на самому початку, як вона зайшла, підозрював, що він її знає і , що вона якась стурбована і схвильована. Камера це теж відчула! Але лагідний погляд випромінював тепло та сповіщав про нове життя. Все це було віддруковано на папері. В кінці дівчина повеселішала і сповнена рішучості та вдячності попрощалася з Геною. Він був радий помогти, адже це стосувалося найважливішого – нового маленького життя. І йому невідома подальша доля дівчини, але він буде певен, що камера допомагає бачити більше ніж він звик. І це чудово!
Інша історія була геть протилежною. До нього завітала літня бабуся. Теж вклеювати нове фото у своєму паспорті.
До Гени рідко приходять бабці такого віку. Це було цікаве знимкування. Бабуня гарненько причепурилася і вкотре у своєму житті посміхнулася у об’єктив. Вийшли пречудові знимки. Бабцю не треба було підбадьорювати – вона сама цим зайнялася. Нахвалювала і студію, і камеру, і фотографа, і себе – як вона файно вийшла на світлинах.
Ця бабуня зачепила Геннадія своїм оптимізмом і неабиякою енергією. Вона коротко розповіла про своє життя і відмітила, що це не останній раз фотографується. От тільки отримає пенсію і гайда у студію.
От така собі бабуня-живчик підбадьорила Гену і він постійно приводить її у приклад іншим стареньким, які весь час жаліються.
Ось такий собі фотограф, який збирає історії з життя різних людей, які віддають йому не тільки свої посмішки, але й свої серця. І камера усе знімає!
