В кабінеті двоє чоловіків. Один – здоровезний, років сорока п'яти із широкими плечима й товстими руками, на яких кулаки розміром з диню. Велике обличчя з пишними, ледве скривленими губами, маленькі, майже зміїні очі, переламаний ніс та вуха, кілька шрамів на обличчі. Чоловік одягнений у розкішний чорний костюм і з тюбетейкою на голові. БУГАЙ. Він розвалився у великому шкіряному кріслі і барабанить товстими пальцями по столу, вщерть вставленому іконами, скульптурами Будд, мармуровим письмовими наборами та іншими подарунками. Перед столом перелякано тупцяється тлустий чоловік середнього росту, в елегантному костюмі рудого кольору і шкіряній теці в руках. БУХГАЛТЕР. Він помітно нервує, боїться свого співрозмовника.
БУГАЙ
Слухай, у тебе є хтось на кордоні?
БУХГАЛТЕР
Є пара митників.
БУГАЙ
Ні, мені потрібно щоб перевезли товар лісом або полем, як хочуть, але без митниці й прикордонників.
БУХГАЛТЕР (кривиться)
Олександре Ричардовичу, ну навіщо це? У вас же великий легальний бізнес, його потрібно розвивати, а від криміналу - триматися подалі.
Бугай різко кривить губи й презирливо дивиться на Бухгалтера, який аж тремтіти починає.
БУГАЙ
Ти що, мудак, вказівки мені давати здумав!
Бухгалтер пітніє, перелякано крутить головою боїться дивитися в очі Бугаю.
БУХГАЛТЕР (перелякано)
Ні, ні, що ви! Я просто як краще, бо ж кордон зараз тримає СБУ, ці якщо вчепляться, так уже не відпустять.
БУГАЙ
Нехай спробують вчепиться - зуби зламають.
БУХГАЛТЕР
Просто ж ризик. У кожного ризику є ціна…
БУГАЙ (роздратовано)
Ти що мене за дебіла маєш?
БУХГАЛТЕР
Ні, ні, що ви!
БУГАЙ
Тоді якого ти мені про ризик чешеш?
БУХГАЛТЕР
Я, я прошу вибачення...
БУГАЙ
Ти знаєш, що я не вибачаю, ніколи не вибачаю. Так є в тебе людина на кордоні? Тільки щоб надійний.
БУХГАЛТЕР
Так, є один.
БУГАЙ
Хто?
БУХГАЛТЕР
Ми з ним у школі разом вчилися. Потім він в армії служив, у Чечні воював.
БУГАЙ
У Чечні? Якого біса?
БУХГАЛТЕР
Він тоді у Росії жив, батьки туди переїхали. Його призвали, воював. А потім втік сюди.
БУГАЙ
Чого втік?
БУХГАЛТЕР
Та якісь справи, ще з війни. Вже багато років у Середино-Будському районі. Контрабанду возить.
БУГАЙ
Точно надійний?
БУХГАЛТЕР
Так. Ми через нього сир вивозили, коли Росія кордони закрила. Шістсот тонн за три дні переправив і ніхто нічого не довідався.
БУГАЙ
Дай його телефон.
БУХГАЛТЕР
Він телефоном не розмовляє.
БУГАЙ (гнівно)
Якого хера? Шифрується?
БУХГАЛТЕР
Ні, він зовсім не розмовляє.
БУГАЙ
Німий, чи що?
БУХГАЛТЕР
Просто замовчав. Якась там трагедія у нього трапилася.
БУГАЙ
Він точної не прибацаний?
БУХГАЛТЕР
Олександре Ричардовичу, працює надійно, а там не знаю.
БУГАЙ
Дивися, справа серйозна, якщо зірветься, так я й тобі заодно голову зніму. Зрозумів?
Бугай важко дивиться на Бухгалтера й недобре посміхається. Той тремтить і ледь утримується, щоб не зірватися в істерику.
БУГАЙ (задоволено посміхається)
Бачу, що зрозумів. Молодець. Як з ним можна зв'язатися?
БУХГАЛТЕР (аж потроху заїкається)
Зустрічатися потрібно. Я можу з'їздити й домовитися.
БУГАЙ
Не потрібно, я сам. Що там по сирзаводу?
БУХГАЛТЕР
Нам, нам потрібна нова виробнича лінія. Я пропоную взяти кредит...
БУГАЙ (перериває)
Який ще нахер кредит?
БУХГАЛТЕР (дістає з теки папери)
Я все прорахував! Ми окупимося менше ніж за два роки. Це при поганих розкладах. А так можемо і за рік погасити кредит! Ось розрахунки!
Бухгалтер простягає аркуші, однак боїться їх навіть покласти на стіл. Він наче у лихоманці. Бугай презирливо дивиться на підлеглого.
БУГАЙ
Ти ж знаєш, що я не беру кредитів.
БУХГАЛТЕР
Олександре Ричардовичу, але ж без цього не можна! Без кредитів бізнес зупиняється у розвитку!
Бугай сміється. Зло сміється, бере зі столі стакан з різного дерева. У стакані стукочуть дерев’яні кубики. Бугай трясе стаканом, прикривши його верх своєю здоровенною долонею.
БУГАЙ
Що ти розумієш у бізнесі, мудило? Ти знаєшся на дебеті-кредиті, але не на бізнесі! А от я знаюся! Бо цифри говорять мені все!
Бугай висипає кубики на стіл і починає зачаровано вивчати цифри, що випали.
БУХГАЛТЕР (трясе паперами)
Ось тут є всі цифри!
БУГАЙ
Недоумок! Ти ж не розумієш цифр, ти бачиш у них всяку херню! Прибуток, збиток, цю, як її, блять, єбітду! Коротше, херню бачиш! А я бачу зміст! Зрю в корінь! Я пролажу усередину цифр і вони розповідають мені все! Ти тільки й можеш, що відсотки рахувати, а я можу бачити майбутнє й знати причини всього! Це Каббала, а не хує-моє!
Бугай насувається на Бухгалтера зі свого крісла, той схилив голову і дрібно киває головою.
БУХГАЛТЕР
Так, так, я розумію!
БУГАЙ
Ні хера ти не розумієш!
Бугай з презирством дивиться на підлеглого, який вже ані живий, ані мертвий. Бугай з задоволенням посміхається.
БУГАЙ
Ну добре, вали звідси, а то зараз ще обісцишся з переляку. А завтра я поїду до твого дружка в Середино-Буду, перевірю, що за хрін. Ну йди, чого стоїш!
Бухгалтер починає задкувати, потім зупиняється, ледь наважується підняти голову.
БУХГАЛТЕР
То кредит не беремо?
Бугай роздивляється якусь книжку у шкіряній обгортці і наче не звертаю уваги на підлеглого.
БУГАЙ
Ні. Я проверну одну справу і в мене будуть гроші на нову лінію. А поки приготуй мені двісті тисяч готівкера.
БУХГАЛТЕР (здивовано)
Двісті тисяч?
БУГАЙ
Ти що, на вушка балуєшся! Не чуєш, що я тобі говорю!
БУХГАЛТЕР (перелякано)
Я чую, чую, просто це складно, щоб таку суму готівкою й...
БУГАЙ
А мене не хвилює! Двісті тисяч баксів у сумці повинні стояти в мене до четверга. Питання є?
БУХГАЛТЕР
Н-н-н-і.
БУГАЙ
Пішов звідси.
Бухгалтер виходить. Він весь зіпрілий, його трясе. Намагається посміхнутися секретарці, виходить у коридор, майже біжить у свій кабінет, падає у фотель, дістає зі стола пігулки, ковтає їх, тримається за серце, розмовляє сам з собою і важко дихає.
БУХГАЛТЕР
Нахера це мені потрібно? Нахера? Усе через тебе, Оксано, усе через тебе!
Дістає з потайного кишені маленьку фотографію й розглядає велику жінку у спортивній формі і з баскетбольним м'ячем.
ІНТ. НЕВЕЛИЧКИЙ ПИВБАР, ДЕНЬ
Двоє сидять за столиком у і п'ють пиво. Один, ростом метр сорок, головастий, трохи лисуватий, з короткими ручками, у костюмі й з валізкою. КАРЛИК. Інший - в міліцейській формі, сухорлявий, жилавий, з короткою стрижкою й сумними очами, руки тримає в кулаках. ОХОРОНЕЦЬ.
ОХОРОНЕЦЬ
Так він божевільний! Він хворий на всю голову! Він любить, щоб його називали Баштою, у нього навіть номер на машині "Башта", але він просто безбашенний!
КАРЛИК (киває головою)
Ти його добре знаєш?
ОХОРОНЕЦЬ
Я на нього працював. Два місяці, потім пішов, тому що він же хворий на голову! Зовсім хворий! Ти знаєш, що у нього будинку крокодил живе?
КАРЛИК (перелякано)
Крокодил?
ОХОРОНЕЦЬ
Крокодил! Справжній крокодил, тварина метра в чотири довжини! Зжирає по кабану в тиждень!
КАРЛИК (хрипко)
Навіщо йому крокодил?
ОХОРОНЕЦЬ
Для понту. Ходять чутки, що він раніше годував крокодила боржниками.
КАРЛИК
Годував?
ОХОРОНЕЦЬ
Так! Він і не на таке здатний. Ти знаєш, що Бугай зробив з ідіотом, який образив його дружину?
КАРЛИК (з ніжністю)
Оксану?
ОХОРОНЕЦЬ
Звідки ти знаєш, як її звуть?
КАРЛИК (непевно)
Хтось казав.
ОХОРОНЕЦЬ
Так ось, вона така здоровенна баба, колишня баскетболістка, здається, два десять зростом! Уявляєш, що за корова? Але вона так Бугаєм залякана, що тільки тремтить, коли його бачить. Одного разу вони сиділи в шинку, вона пішла в туалет. А по дорозі зштовхнулася з якимось бовдуром. Він навіть не вдарив її, просто крикнув, щоб очі роззявила, корова. Бугай це почув, допив чарку віскі, підвівся і пішов до того недоумка. А той якийсь мажор, сидів з дівками - відпочивав. Бугай у нього запитує, навіщо він назвав його дружину коровою. Мужик не врубався у ситуацію, п'яний був, перед бабами вирішив повийожуватися, хоч його з рукав і сіпали. Сказав, що схожа на корову, от і назвав. Бугай його головою об стіл, виніс, кинув у багажник, почекав Оксану і поїхав геть! Уявляєш?
КАРЛИК (розгублено)
І що?
ОХОРОНЕЦЬ
А те, що більше того мужика ніхто не бачив! Зовсім! Була людина і не стало!
КАРЛИК
Так а де він подівся?
ОХОРОНЕЦЬ
Невідомо. У Бугая є асфальтовий завод, є м'ясокомбінат, є свиноферми, ще багато місць, де трупи можна утилізувати так, що й слідів не залишиться.
КАРЛИК (перелякано)
Він що вбив його?
ОХОРОНЕЦЬ
Ну, якщо просто вбив, то тому хлопцю дуже пощастило. Але я думаю, що він його дуже жорстоко вбив. Страшно вбив, він же на всю голову хворий! Маніяк!
КАРЛИК
А міліція?
ОХОРОНЕЦЬ
Яка міліція, що міліція? Трупу - немає, заяви - немає, постраждалих – немає, причому тут міліція? Приїжджали потім бандити. Виявилося, що загиблий в якийсь бригаді був. І знаєш, що трапилося?
Охоронець у збудженні, він розповідає про Бугая, як діти про Супермена чи Людино-павука. Карлик, навпаки, сумний та розгублений від всіх цих жахів. Хитає головою.
КАРЛИК
Ні, не знаю.
ОХОРОНЕЦЬ
Машина вибухнула! Братки розлетілися на такі маленькі шматочки, що дотепер невідомо скільки їх було - три чи більше! І все! Більше ніхто не приїжджав. З Бугаєм ніхто не хоче зв'язуватися, бо він відморозок!
КАРЛИК
Кажуть, у нього стріляли.
ОХОРОНЕЦЬ
Костю, та у нього стільки разів стріляли, що пальців не вистачить перерахувати! І стріляли і гранати кидали і отрутою годували, чого тільки не було! Але більше, звичайно, стріляли. У ньому дотепер сидить чотири кулі! Чотири! Це які лікарі злякалися діставати. А скільки дістали, так і зовсім без ліку! Але він як залізний. Чи ні, він як кам'яний! Я сам бачив, як він з діркою в голові, із величенькою такою діркою - три пальці можна засунути, бігав з пістолетом і мочив дурнів, які спробували на нього наїхати.
КАРЛИК
Він що, так і ходить із діркою?
ОХОРОНЕЦЬ
Ні, йому у Швейцарії вставили титанову пластинку, майже й не видно. Але він завжди тепер ходить у тюбітейці, тому що голова мерзне. Страшний тип, просто звір, та ні – чудовисько! А чому ти про нього запитуєш?
Карлик не очікує питання, розгублюється, намагається щось вигадати.
КАРЛИК
Та… той, він хоче працювати з нашим заводом.
ОХОРОНЕЦЬ
Краще не зв'язуйтеся з ним. Від таких людей потрібно триматися подалі. Якщо жити хочеш.
КАРЛИК (сумно)
Так, так, звичайно.
Карлик нахиляє голову й зітхає, Охоронець потягує пиво, іноді погойдуючи головою, начебто щось згадуючи.
ОХОРОНЕЦЬ
Його ж жінка грала у баскетбол. Її в Збірну викликали. З Росії приїхав тренер, пропонував контракт у Москві. Так Бугай його кинув до клітки з тим крокодилом. А там стовп був, якщо на нього залізти, то єдине місце, де крокодил не дістане. Так той тренер дві доби на стовпу висів! Посивів весь. Більше ніхто ту Оксану нікуди не запрошував. А Бугай їй взагалі грати заборонив, щоб не дивилися на неї. Кажуть, побудував зал і тепер, як хоче, то вона перед ним грає! І вона грає, бо боїться. Його всі бояться!
Карлик пригнічено киває, Охоронець допиває пиво і вирішує змінити тему.
ОХОРОНЕЦЬ
Пам'ятаєш Ваню Клюєва, з Б класу?
КАРЛИК
Ваню? А, пам'ятаю, ми ж потім училися в інституті разом.
ОХОРОНЕЦЬ
Він у Бугая в бухгалтерах. Мене кликав до себе охоронцем, добрячі гроші обіцяв.
КАРЛИК
А ти?
ОХОРОНЕЦЬ
Дурних немає. Ваня то людина непогана, але бос у нього зовсім схиблений і я в це встрявати не хочу.
Карлик киває, думає про щось своє, на чолі набігли зморщечки. Охоронець же потягує пиво, наче щось згадує.
ОХОРОНЕЦЬ
А Вовку Скачко пам'ятаєш, здоровий такий був, теж у Б класі?
КАРЛИК
Скачко? А це той, що краще всіх гранати кидав? Пам'ятаю. Він же в Чечні, чогось воював?
ОХОРОНЕЦЬ
Ага, воював. А зараз живе в Середино-Буді, десь в лісах. Контрабандою займається. Він же замовчав.
КАРЛИК
Як, замовчав?
ОХОРОНЕЦЬ
Зовсім. Вже кілька років нічого не каже. Він і раніше то неговіркий був, а тепер зовсім мовчить.
КАРЛИК
Але чому?
ОХОРОНЕЦЬ
Говорять, що він узимку бабу підібрав, з нелегалів, ну там азіати усякі до Європи лізуть. Вони через кордон йшли, а тут снігопад - збилися зі стежки, лісом розбрелися. Більша частина померзла, бо ж зима, мороз, а вони люди південні. Вова ж, контрабандою займається, саме їхав з товаром. Побачив бабу, підібрав. З бабою малюк ще був, у гарячці вже. Вова його в лісі залишив. Він думав бабу продати кому-небудь, навіщо йому причіп? Привіз її додому, відігрів, туди-сюди й закохався. Баба, кажуть, і справді гарна була. До речі, з Афгана. Там то баби не дуже, але ця особлива була. Великоока, чорноволоса. Принцеса та й годі. Ага, Вова в неї улопався, давай клинки підбивати, а вона - ні в яку. Не могла про дитину свою, у лісі покинуту, забути. Бився Вова, бився, а потім плюнув, завалив її на ліжко й трахнув. Регулярно до неї в льох ходив...
КАРЛИК
У льох?
ОХОРОНЕЦЬ
У нього під хатою льох є, тобто там частина склад для контрабанди, а ще пара кімнат. І в одній він цю Гюльчатай тримав. Ходив до неї, ходив, вона й завагітніла. Вова зовсім щасливий став, чекав дитини, думав, що от з дитятком усе в них налагодить. Тільки баба дитину народила й придушила.
КАРЛИК (лякаєтсья)
Господи, як?
ОХОРОНЕЦЬ (спокійно)
Та як, власними ж руками. Мов, не хочу від тебе, ірод жорстокосердий, дітей мати. Ти мою дитину в лісі помирати залишив, я тобі тим же відплачу.
КАРЛИК
Це ж і її син був!
ОХОРОНЕЦЬ
Ну вона, мабуть, по-іншому вважала. Вова до неї прийшов, побачив синка придушеного і бабу вбив. Потім сам до зашморгу поліз.
КАРЛИК
Звідти ти це все знаєш?
ОХОРОНЕЦЬ
Бачив на власні очі.
КАРЛИК
Як?
ОХОРОНЕЦЬ
Я ж для Стасика Палія гроші збирав на операцію. Всіх однокласників підняв і до Скачко заїхав. Зайшов, двері відкриті. Сходи вниз. Я покликав, нікого. Потім наче грюкнуло щось. Я до підвалу, а там Вова у зашморгу сіпається. Врятував я його. Ну, хоч його, бо Стасіку ж операція не допомогла. Помер.
КАРЛИК
Господи, жахи які. Давай про щось приємне поговоримо. Як там твоя Надя?
ОХОРОНЕЦЬ (кривиться)
Та як, добре. Ось розлучення вимагає.
КАРЛИК (аж підстрибує на місці)
Розлучення? Як? Чому?
ОХОРОНЕЦЬ
Та найшла собі якогось американського пенсіонера в інтернеті, їхати до нього збирається.
Охоронець аж побілів, п’є пиво дрібними ковтками.
КАРЛИК
А ти що?
ОХОРОНЕЦЬ
А що я? Сказав їй, що котися, куди хочеш, тільки Сашку не віддам. Він мій син.
КАРЛИК
Вона хоче Сашку забрати?
ОХОРОНЕЦЬ
Та нафіг він їй здався, ще щоб мені дошкулити. Сучка.
Карлик здивовано крутить головою, дивиться на Охоронця, той потроху заспокоюється.
КАРЛИК
Прикро, що розлучаєтесь. Хороша ви пара була.
ОХОРОНЕЦЬ
Була так сплила. Ну а ти що? Одружуватися не збираєшся?
КАРЛИК (червоніє)
Поки ні.
ОХОРОНЕЦЬ
Мені казали, ти собі коханку завів?
КАРЛИК (зовсім нітиться)
Так.
ОХОРОНЕЦЬ
Вона звичайна чи невисока?
КАРЛИК
Звичайна.
- Звичайна, метр сімдесят два рости.
ОХОРОНЕЦЬ
Слухай, а, чисто технічно, як у тебе виходить із жінками управлятися?
КАРЛИК
Та нормально. Їй подобається.
ОХОРОНЕЦЬ
Ти вибач, що я запитую, просто цікаво.
КАРЛИК
Та нічого.
ОХОРОНЕЦЬ
А от якщо діти будуть. Вони як ти або як вона вийдуть?
КАРЛИК
І так і так можуть. Але я дітей поки заводити не планую.
ОХОРОНЕЦЬ
Зрозуміло. Молодець ти, Костю. Не дав бог зросту, зате дав голову на плечах. Улаштувався от добре.
КАРЛИК (крекче)
Добре, та не дуже. Є одна проблема, я до тебе чому і звернувся.
ОХОРОНЕЦЬ (оглядається навколо)
Що за проблема?
КАРЛИК
Людину мені потрібно одну прибрати. Не порадиш виконавця?
Охоронець ошелешено крутить головою, потім придивляється до Карлика, який помітно нервує, тисне свої іграшкові долоньки.
ОХОРОНЕЦЬ
Ти це серйозно, Костю?
КАРЛИК
Так Юро, серйозно.
ОХОРОНЕЦЬ
Я ж міліціонер. Хоч і в службі охорони, але мент. Я ж тебе мушу зараз пов'язати і до райвідділу.
КАРЛИК
Але ж не в'яжеш.
ОХОРОНЕЦЬ (посміхається)
Не в'яжу.
КАРЛИК
Мені людина потрібна, надійна. Щоб зробила і зникла. Я заплачу.
ОХОРОНЕЦЬ
Це ж небезпечна справа, Костю.
Карлик піднімає голову, дивиться своїми сумними очами.
КАРЛИК
Думаєш, я не розумію? Я вже сто разів усе обміркував. Просто іншого виходу немає. Ніяк інакше!
Він кривиться, мне собі руки. Охоронець посміхається, плескає Карлика по плечу.
ОХОРОНЕЦЬ
Спокійно, не переймайся. Раз іншого виходу нема, то підемо тим, який є. Ти все ж мені друг ще зі школи.
Карлик дивиться на Охоронця, наче хворий до лікаря. В очах – надія, зморшки на лобі поступово розходяться.
КАРЛИК
Порадиш когось?
ОХОРОНЕЦЬ
Ага, себе.
КАРЛИК (перелякано)
Ні, Юро, не треба! Ти ж міліціонер!
ОХОРОНЕЦЬ
І що? Я давно хотів поїхати звідси. Куди-небудь на морський бережок. Справу зроблю, гроші одержу і до побачення, телебачення!
КАРЛИК
Ти це серйозно?
ОХОРОНЕЦЬ
Серйозно. Гроші тебе є?
КАРЛИК
П'ять тисяч баксів. Вистачить?
ОХОРОНЕЦЬ
Та ти що, Костю, це ж тобі не шпалери поклеять!
КАРЛИК
А скільки треба?
ОХОРОНЕЦЬ
Ну ще мінімум десять.
КАРЛИК
Я знайду. Ти тільки зроби!
ОХОРОНЕЦЬ
Зроблю, Костя, зроблю, я ж людина досвідчена, в армії в спецназі був.
КАРЛИК
Я знаю. Чому до тебе і звернувся.
ОХОРОНЕЦЬ
Тобі коли потрібно?
КАРЛИК
Чим швидше, тим краще.
ОХОРОНЕЦЬ
Наступного тижня підійде?
КАРЛИК (радісно)
Чудово!
ОХОРОНЕЦЬ
Післязавтра зустрінемося за містом. На Барановському пляжі. Обговоримо деталі.
КАРЛИК
Домовилися.
Карлик піднімає руку.
КАРЛИК
Розрахуйте нас, будь ласка.
НАТ. СІЛЬСКИЙ ДВІР. ДЕНЬ
Двір великого цегляного будинку, оточеного високим парканом. У дворі стоять чоловіки. Міцний дід у довгому плащі й капелюсі. Біла борода лопатою й міцні пальці з вузликами суглобів на великому дерев’яному ціпку. СТАРІЙШИНА. За ним стоять двоє чоловіків років під п'ятдесят. Теж бородаті й міцні. Перед ними, прямо на розкішному килимі споришу сидить чоловік у камуфляжі. У нього сумне обличчя зі шрамом на лобі, побляклий погляд, вщент сива голова. Він киває головою й нічого не говорить. МОВЧУН.
СТАРІЙШИНА
Розумієш, нам потрібна велика туша. Кілограм на сто двадцять, не менше. Чоловіча туша. Зможеш нам допомогти? До наступних вихідних?
Мовчун киває.
СТАРІЙШИНА
І нам не потрібен труп, нам потрібна жива туша, ми самі її впораємо. Ти розумієш - ми мертвечини не їмо!
Мовчун киває.
СТАРІЙШИНА
Ми заплатимо по сто баксів за кілограм живої ваги. Це дуже гарна ціна. Таку ціну ми не платимо нікому.
Мовчун киває.
СТАРІЙШИНА
І ще пару тушок молодняку. Але головне – велика туша У нас буде важливе свято. Не підведи.
Мовчун киває.
СТАРІЙШИНА
Ти все зрозумів? Зрозумів?
Мовчун припиняє кивати і дивиться в очі Старійшині.
СТАРІЙШИНА
Дякую, Володю, подзвони, коли все буде готово. Я відразу приїду, заберу туші й розплачуся. А це задаток.
Старійшина дістає з кишені плаща пакунок з газетною обгорткою, віддає Мовчуну. Той ховай пакунок у кишеню піджаку і сидить далі. Старійшина зі своїми хлопцями йде, Мовчин сидить. Потім завалюється горілиць і дивиться у небо порожніми очима.
НАТ. ГАЛЯВИНА У ЛІСІ. ДЕНЬ
На галявині стоять навколо капоту легковика четверо чоловіків. Всім за 50 років, всі з залисинами та черевцями, що висять над ременями штанів. На капоті розкладена нехитра закуска, височіє почата пляшка горілки, навколо її чотири одноразових стаканчика. СПІВРОБІТНИКИ ФСБ.
СПІВРОБІТНИК ФСБ №1 (нервово)
Чому ви не повідомили начальство? Ви що здуріли!
СПІВРОБІТНИК ФСБ №2
Мітю, не кричи!
СПІВРОБІТНИК ФСБ №1
Що, блять, не кричи, це ж карна справа! А мені до пенсії залишилося всього два роки!
СПІВРОБІТНИК ФСБ №3
От ми й вирішили про пенсію подумати!
СПІВРОБІТНИК ФСБ №4
З чим ти на пенсію підеш?
СПІВРОБІТНИК ФСБ №2
З голою дупою!
№1 дивиться на своїх товаришів, ті на нього. №2 робить обличчя добрішим.
СПІВРОБІТНИК ФСБ №2
- Мітю, ну ти сам подумай. Якщо начальству доповімо, так якнайбільше, що нам буде – грамота. Так у нас у кожного тих грамот – квартиру можна обклеїти, замість шпалер! А цей лох двісті тисяч баксів привезе! По п'ятдесят штук на брата! Смачненький шматок? З таким жирком можна й на пенсію йти, старцювати не доведеться! Розумієш?
СПІВРОБІТНИК ФСБ №1
Звідки ви знаєте, що він гроші привезе? Може це якесь западло! Може там буде засідка!
СПІВРОБІТНИК ФСБ №2
Ми будемо засідкою, Мітю, ми! У нас у ящиках замість ракет цегла буде. А от у цього лошка реальні бакси! Ми ж пробили, хто він і що. Бізнесюк, у нього купа заводиків невеличких в Україні.
СПІВРОБІТНИК ФСБ №1
Тоді на чорта йому ракети? Феєрверки робити?
СПІВРОБІТНИК ФСБ №2
Заробити вирішив. У нього якісь зв’язки з арабами. Мабуть, запропонували знайти для них ракети. Цей тип і вирішив бабла зрубати на нас. Купить за двісті, продасть за пів-лимона, а може за лимон.
СПІВРОБІТНИК ФСБ №1
Чого ж ви тільки двісті штук просили?
СПІВРОБІТНИК ФСБ №2 (сміється)
Просили ми чотириста, але той чорт, як вперся у двісті і все. Каже, що як не в нас, то в інших купить.
СПІВРОБІТНИК ФСБ №1
У кого?
СПІВРОБІТНИК ФСБ №2
Так він тобі й сказав.
Стоять мовчки, переминаються з ноги на ногу, думають.
СПІВРОБІТНИК ФСБ №2
Справа не без ризику, це ми розуміємо. Але ти сам, Мітю, знаєш, що п'ятдесят штук без ризику хер заробиш. Так що, вип'ємо за успіх?
Співробітник ФСБ №1 вагається, колеги напружено дивляться на нього. Коли він посміхається.
СПІВРОБІТНИК ФСБ №1
Вип'ємо, чого ж не випити.
СПІВРОБІТНИК ФСБ №2
Ось і добре!
Піднімають стакани, чокаються з пластмасовим потріскуванням, випивають, жадібно закушують ковбасою, сиром та зеленню.
СПІВРОБІТНИК ФСБ №2
Зброю ми вже підготували. Чисту, без слідів. Візьмемо на справу, а потім скинемо у болото. Стволи в воду, як то кажуть.
СПІВРОБІТНИК ФСБ №1
Як ми через кордон підемо?
СПІВРОБІТНИК ФСБ №2
У нас договір, що ми тільки до кордону. Потім гроші одержуємо і йдемо. А далі вже його справа.
СПІВРОБІТНИК ФСБ №1
Раптом він перевірити ящики схоче?
СПІВРОБІТНИК ФСБ №2
Навряд чи, там же кордон, небезпечно. Справу зробив і тікати. Та й ящики забиті міцно, не так легко їх відчинити. Ну, а якщо таки полізе, то доведеться його прибрати.
СПІВРОБІТНИК ФСБ №1 (скептично)
Війну на границі влаштовувати?
СПІВРОБІТНИК ФСБ №2
Так там глухі місця! Хоч з гармат стріляй - ніхто не почує, болота навколо. І яка війна, коли цей лошок сам працює. Ну, хіба що водій ще буде. Від нас на справу двоє піде, а ще двоє на позиціях будуть, з СВД-ешками. То яка там війна?
СПІВРОБІТНИК ФСБ №3
Бронежилети під піджаки одягнемо.
СПІВРОБІТНИК ФСБ №4
Давай по другій.
Наливає, випивають, знову закусують.
СПІВРОБІТНИК ФСБ №2
Якщо стрілянина почнеться, так можна табельне того чма з митниці скинути. Він зараз як зниклий, а то нехай у бандити переходить.
СПІВРОБІТНИК ФСБ №3
Ага, бігає по болоту.
Всі сміються.
СПІВРОБІТНИК ФСБ №2
Говорили ж виродкові, що ділитися треба. Так вийожуватися почав.
СПІВРОБІТНИК ФСБ №4
Тепер нехай перед жабами вийожується.
СПІВРОБІТНИК ФСБ №3
Думав, що дах його врятує.
СПІВРОБІТНИК ФСБ №2
Забув, хто в будку електрику провів, недоумок.
Співробітники ФСБ дружно спльовують, знову беруться за склянки, починають посміхатися. №2 поглядає на №1.
СПІВРОБІТНИК ФСБ №2
Так що, Мітю, зробимо?
СПІВРОБІТНИК ФСБ №1
А чого ж не зробити, раз такий шматок.
Усі сміються, наливають знову, випивають. Настрій покращився.
НАТ. УЗБІЧЧЯ ДОРОГИ У ДВІ СМУГИ. ДЕНЬ
Два чоловіка стоять між машин: нового «фольксвагена» та старого міліцейського «уазика». З боку «фольксвагена» стоїть підтягнутий, в дорогому чорному костюмі чоловік років сорока. В нього рішучий вираз обличчя і впевнений погляд. СЛІДЧИЙ. Поруч із ним товстий чоловік, що ледь вміщується в міліцейській кітель. У дядька товсті пальці, ніс картоплею, руді вуса і роздратованість у погляді. ДІЛЬНИЧНИЙ.
СЛІДЧИЙ
Просто не пощастило. Їм потрібно було до когось причепитися, а тут ти. Керівництво змушено було реагувати.
ДІЛЬНИЧНИЙ
І що, нічого зробити не можна?
СЛІДЧИЙ
Нажаль, ні.
ДІЛЬНИЧНИЙ
Мені ж до пенсії ще три роки!
СЛІДЧИЙ
Я розумію, але Київ вимагає вжити заходів.
ДІЛЬНИЧНИЙ (ображено)
Але я ж платив, я ж усе забезпечував! Вибори!
СЛІДЧИЙ
Я знаю.
ДІЛЬНИЧНИЙ
І що після всього цього мене отак - як собаку, вигнати і забути?
СЛІДЧИЙ
Ну, ти ж сам розумієш - роздача. Їм потрібно було відзвітуватися про боротьбу з катуванням, а тут ти побив цього дурня.
ДІЛЬНИЧНИЙ
Він же зізнався!
СЛІДЧИЙ
Я знаю, але скаргу подав, скандал здійняв.
ДІЛЬНИЧНИЙ
Я його зовсім замочу, підора такого!
СЛІДЧИЙ
А ось це ти дарма. Його справа на контролі, так можеш і під суд піти.
ДІЛЬНИЧНИЙ
Не боюся я суду. А керівництву передай, що образився я.
Слідчий підозріло придивляється.
СЛІДЧИЙ
Ти це про що?
ДІЛЬНИЧНИЙ
Про те, що кинули мене, наче лоха. Але я не лох. І прикривати їх не буду, якщо мене притиснуть. Так і перекажи.
СЛІДЧИЙ
Петрович, думай - що кажеш.
ДІЛЬНИЧНИЙ
Думаю, я вже третій тиждень тільки про це і думаю!
СЛІДЧИЙ
Дивись, не нароби дурниць.
ДІЛЬНИЧНИЙ
А вже наробив. Служив, як собака, колони через кордон водив, вибори влаштовував. А тепер мене під сраку ногою!
СЛІДЧИЙ
Петрович, херню говориш.
ДІЛЬНИЧНИЙ
А що мені ще говорити, коли мене як презерватив – використали і викинули!
Дільничний б'є кулаком по капоту свого бувалого «уазика», кривить своє велике обличчя, показує крупні зуби. Він схожий на роздратованого бегемота, такому краще не зустрічатися на шляху. Але Слідчий не лякається, дивиться спокійно.
СЛІДЧИЙ
Петровичу, не лізь, куди не треба.
ДІЛЬНИЧНИЙ
А що ви мені, безробітному, зробите?
СЛІДЧИЙ
Поки жива людина, багато чого можна їй зробити.
ДІЛЬНИЧНИЙ (дивиться в очі)
Погрожуєш? Тільки я нікого не боявся і починати не буду!
СЛІДЧИЙ (витримує погляд)
Я знаю. Справа твоя - роби, як знаєш. Але скажу тобі, що велика справа може врятувати.
ДІЛЬНИЧНИЙ
Яка це, велика?
СЛІДЧИЙ
Ну, або контрабанда значна або вбивство складне. Крупняк якийсь.
ДІЛЬНИЧНИЙ
У нас в районі двадцять тисяч населення, який тут крупняк?
СЛІДЧИЙ
У вас в районі кордон.
Дільничний напружено думає, супить чоло. Слідчий непомітно оглядається навкруги, непомітно опускає руку в кишеню піджака. Вже дістає пістолет, коли на дорогу вирулює рейсовий автобус. Стара, розбита машина піднімає пил і неквапливо їде до співрозмовників. Ось проїздить поруч з ними, стрибаючи по ямах. З вікон на співрозмовників дивляться старі бабусі та кілька прикордонників у формі. Слідчий залишає пістолет у кишені, дістає руку. Дільничний все думає.
ДІЛЬНИЧНИЙ
Може людожерів зачепити?
СЛІДЧИЙ
Ти що! Через людожерів такий скандал буде, що не тільки тебе, а все обласне керівництво привалить.
ДІЛЬНИЧНИЙ
То контрабандиста якогось?
СЛІДЧИЙ
Тільки, щоб з дахом його потім не розбиратися.
ДІЛЬНИЧНИЙ
Та є тут один, сам працює.
СЛІДЧИЙ
Хто?
ДІЛЬНИЧНИЙ
Мовчуном звуть. Великі обсяги, а працює сам.
СЛІДЧИЙ
Це той що в Чечні воював?
ДІЛЬНИЧНИЙ
Він.
СЛІДЧИЙ
Якщо візьмеш його зі зброєю або з наркотою, то буде непогано. У тебе тиждень часу, поки генерал наказ не підпише.
ДІЛЬНИЧНИЙ
Спробую встигнути. А точно допоможе?
Дільничний заглядає в очі Слідчого, криво посміхаючись. Той знову витримує погляд і киває головою.
СЛІДЧИЙ
Верняк.
ДІЛЬНИЧНИЙ
Ну добре, повідомлю тоді.
Дільничний сідає в «уаз», довго його заводить. Слідчий одразу рушає на «фольксвагені».
ІНТ. ФОЛЬКСВАГЕН, ДОРОГА СЕРЕД ПОЛІВ. ДЕНЬ
Слідчий набирає когось по телефону.
СЛІДЧИЙ
Алло, Сергію Павловичу? Поговорив я. Мочити його треба, тому що погрожувати став. Ні, тут не зміг, місце людне. Висилати поки нікого не треба. Я йому справу порадив, одну людину взяти, так ця людина стріляє дуже добре. Може й розв'яжеться все саме собою. Звичайно, тримаю під контролем, Сергію Павловичу, я ж розумію. Як треба буде, то сам підчищу. Так, добре.
Кидає телефон на сусіднє крісло, дістає з бардачку флягу й робить кілька більших ковтків. Потім вмикає музику, шансон і їде далі.
ІНТ. НЕВЕЛИЧКА КІМНАТКА ПОСЕРЕД ТОРГОВОГО ЦЕНТРУ. ДЕНЬ
У кімнаті Карлик та дуже висока молода жінка, з довгим волоссям, зібраним у косу. ОКСАНА
КАРЛИК
Нам не доведеться тікати, розумієш! Не доведеться!
ОКСАНА
Він нас уб'є.
КАРЛИК
Незабаром Бугая не стане.
ОКСАНА
Як це?
КАРЛИК
Я найняв кілера.
ОКСАНА (перелякано)
Що? Ні!
Вона лякається й раптом притискає до себе Карлика, який ледь дістає їй по пояс. Він сміється й цілує її в лікоть, плече - вище не дістає.
КАРЛИК
Не бійся, усе буде добре. Його не стане.
ОКСАНА
Його не вб'єш, скільки разів пробували і нічого.
КАРЛИК
Уб'ють, уб'ють! Безсмертних немає.
Він стискає свої маленькі, іграшкові кулачки, а Оксана раптом починає плакати.
КАРЛИК
Тихіше, тихіше, почують ж! Оксанко, тихіше!
Іди до мене.
Вона присідає і Карлик цілує її. За хвилину вона вже посміхається.
КАРЛИК
Ти ж капітан команди, ти сильна! Не плач!
ОКСАНА (мрійливо)
Я так хочу грати.
КАРЛИК
Ти будеш грати! Обіцяю! Ми одружимося і ти будеш грати! Уявляєш, як добре все буде!
Карлик шепоче і гладить її волосся. Оксана посміхається, а потім здригається. В неї робиться кам’яне обличчя.
ОКСАНА (тихо і рішуче)
Якщо він тебе вб'є, я кинуся під потяг.
КАРЛИК
Не він, а ми. У нас усе буде добре, повір мені.
Гладить її, цілує. Оксана значно більша його, але притискається до нього, як маленька. Плаче.
ОКСАНА
Костюшо, я так тебе кохаю.
КАРЛИК
Я теж. Незабаром його не стане й усе буде добре. Ти будеш грати, а я буду ходити на кожну гру.
Вони цілуються.
ІНТ. КАБІНЕТ БУГАЯ, ВЕЧІР
У своєму кріслі розвалився Бугай і презирливо дивиться на Слідчого, який не дуже добре себе почуває на стільці за столом.
БУГАЙ (з людожерською посмішкою)
Ти що, мені погрожуєш?
СЛІДЧИЙ
Звичайно ні, Олександру Ричардовичу. Просто самі розумієте, країна переживає складний етап, бюджетних грошей не вистачає, правоохоронні органи потребують допомоги, а ви великий у регіоні бізнесмен і...
БУГАЙ
Пішов на хуй.
Бугай з цікавістю спостерігає за Слідчим, який спочатку дивується, потім шаленіє, нарешті заспокоюється.
СЛІДЧИЙ
Дарма ви так, Олександре Ричардовичу.
БУГАЙ
А ти мені не вказуй, що дарма, а що ні.
СЛІДЧИЙ
Не поважаєте, виходить, правоохоронні органи?
БУГАЙ
Знаєш, як мене звуть?
СЛІДЧИЙ
Башта?
БУГАЙ
Башта. Ти бачив башти? Мусиш знати, що у Башти не може бути даху, у Башти є тільки зубці. І якщо спробуєш на Башту сісти, то всю дупу дурну свою порвеш. Зрозумів?
СЛІДЧИЙ (зблідлий, але рішучий)
Зубці, справа така, їх вибити можна.
БУГАЙ
Піською не виріс ти, щоб зуби мені вибивати. Ще питання є?
СЛІДЧИЙ
І все ж даремно ви так, Олександре Ричардовичу, даремно. Без поваги.
БУГАЙ
А чого мені тебе поважати? Шісткою був, шісткою залишився, прізвище твоя - ніхто, а ім'я твоє - ніяк.
СЛІДЧИЙ
Я не для себе допомогу прошу.
БУГАЙ
Якби ти для себе просив, я б уже давно тобі проміж очей в'їхав і у вікно викинув.
БУГАЙ
Так вже не пологий. Давай звідси, набридло мені час на тебе витрачати.
СЛІДЧИЙ
Та я то піду. Тільки ви не дивуйтеся, якщо раптом що.
БУГАЙ
Слухай, амеба, не сміши мене своїми погрозами!
Слідчий витримує паузу, посміхається, потім йде. Приймальня, коридор, вулиця.
ІНТ. АВТО СЛІДЧОГО. ВЕЧІР
Слідчий сидить за кермом і тримає телефон біля вуха.
СЛІДЧИЙ
Алло. Та що-що - ні хера! Послав мене подалі і все! Каже, що дупу порвемо, якщо захочемо йому на шию сісти. Як арештувати? Та у нього три депутата з руки їдять! Та тут скандал буде! Ну, перевір, якщо хочеш! Та пішов ти!
Слідчий кидає телефон на сидіння поруч і різко рушає, аж дим з-під коліс.
ІНТ. ХОЛЛ БАНКІВСЬКОГО ВІДДІЛЕННЯ. РАНОК
До банку заходить Бухгалтер у дорогому костюмі. На вході сидить Охоронець у формі і з пістолетом у кобурі.
БУХГАЛТЕР
Привіт, Юро, Усе чужі гроші охороняєш?.
ОХОРОНЕЦЬ (посміхається)
Привіт, Ваню, А що робити, коли своїх немає?
БУХГАЛТЕР
Приходь до нас - будуть.
ОХОРОНЕЦЬ
Геморой буде, а не гроші.
БУХГАЛТЕР
Ну, не без того. Але зарплатня побільше.
ОХОРОНЕЦЬ
Та я вже краще якось так.
БУХГАЛТЕР
Ну, як хочеш. Юро, я зараз буду готівку знімати, доведеш до машини?
ОХОРОНЕЦЬ
Та без проблем. Може й донести допомогти?
Охоронець дивиться на велику дорожню сумку у руках Бухгалтера.
БУХГАЛТЕР (посміхається)
Та грошика не важкі, якщо нести. Це вони в заробітку важкі.
Бухгалтер проходить далі, там його зустрічає начальник відділення. Нахиляється, шанобливий і швидкий, вислужується перед важливим клієнтом. Запрошує до себе в кабінет. Охоронець дивиться на них і посміхається, щоб думає собі і крутить головою. Хвилин за десять Бухгалтер вертається з повною сумкою. Охоронець відкриває двері, іде попереду.
БУХГАЛТЕР
У тебе хоч бойові в пістолеті?
ОХОРОНЕЦЬ
Бойові.
Прямують до машини. Охоронець чекає, поки Бухгалтер кладе сумку на переднє сидіння.
ОХОРОНЕЦЬ
І скільки тут, якщо не секрет?
БУХГАЛТЕР (посміхається)
Та, наче, секрет.
ОХОРОНЕЦЬ
Гривня чи бакси?
БУХГАЛТЕР (трохи здивовано)
Бакси, а що?
ОХОРОНЕЦЬ
Тоді тисяч під двісті. Чи рівно двісті?
БУХГАЛТЕР (нервово оглядається)
А звідки ти знаєш?
Стривожено дивиться на Охоронця, а той посміхається.
ОХОРОНЕЦЬ
Та не хвилюйся. Я на око навчився рахувати. Це ж легко. Ось дивися, у тебе сумці десь сорок пачок. Привозили з сьогодні полтинники. То виходить під двісті. Великі суми зазвичай круглі беруть, то, скоріше за все, двісті. Вгадав?
БУХГАЛТЕР (здивовано крутить головою)
Та майже.
ОХОРОНЕЦЬ
Ось бачиш, досвід. Вже скільки років за грошима дивлюся. Наріки можуть жменю таблеток взяти й визначити скільки там штук, а я по сумці суму обчислюю.
БУХГАЛТЕР (поблажливо посміхається)
Мабуть, хочеться таку сумку роздобути?
ОХОРОНЕЦЬ
Та воно багато чого хочеться.
БУХГАЛТЕР
І то так. Ти на чужі гроші дивишся, а я чужі гроші тягаю.
ОХОРОНЕЦЬ
Як там Бугай, не пристрілили його ще?
БУХГАЛТЕР (зацікавлено)
А що, мусять?
ОХОРОНЕЦЬ
Та затятий же мужик, такі довго не живуть.
БУХГАЛТЕР
Цей проживе. В дев'яності вижив, а чого зараз помирати. Бугай нас з тобою переживе.
ОХОРОНЕЦЬ
Може й так.
Бухгалтер тисне руку Охоронцеві.
БУХГАЛТЕР
Якщо надумаєш по роботі, то звертайся - розумні люди нам завжди потрібні.
ОХОРОНЕЦЬ
Ні, дякую, мене і тут добре годують.
БУХГАЛТЕР
Ну, дивися.
Бухгалтер їде, Охоронець повертається до банку, сам собі хитро посміхається.
ІНТ. НОМЕР ДЕШЕВОГО ГОТЕЛЮ. РАНОК
На ліжку валяються хлопець та дівчинка. Голі, лежать долілиць і палять цигарки. Хлопець - спортивної статури, з коротким чорним волоссям і збитою шкірою на кулаках. На плечі наколка павука, на груди великий шрам від ножового поранення. ЕД. Дівчина – висока, худа, з невеличкими красивими грудьми і світлим каре. Вони деякий час лежать мовчки і дивляться в підлогу.
ЕД
А ти кого більше кохаєш? Мене чи його?
ЛОЛА (невдоволено)
Еде, ну скільки можна!
ЕД
Скажи, як є.
ЛОЛА
Я вже сто разів казала, що кохаю вас обох.
ЕД
Я ревную.
ЛОЛА
Ну і дарма.
ЕД
І він ревнує.
ЛОЛА
Дурні ви, обидва.
ЕД (спокійно, навіть мрійливо)
Я його приріжу.
Лола підхоплюється.
ЛОЛА
Не мели! Чуєш! Ніколи такого не говори, ніколи! Навіть думати не смій!
ЕД (тихо)
Або я його або він мене, але це буде.
Лола підбігає до нього й б'є його долонями по обличчю, він не пручається.
ЛОЛА
Якщо ти це зробиш, я піду від тебе! Чуєш? Піду! І від нього піду, якщо він щось зробить тобі!
ЕД
Давай втечемо звідси, удвох.
ЛОЛА
Ти знову! Як ти мені набрид цим!
ЕД
До Москви. У мене там знайомий, обіцяє хороші гроші, йому потрібні промислові альпіністи.
ЛОЛА
Ми вже говорили про це. Ти знаєш, що я не можу поїхати з тобою, бо кохаю і тебе і Дена.
ЕД
Не можна кохати двох.
ЛОЛА
Можна! Ти мене вже задрав мене своєю дрімучістю!
ЕД (ображено)
То задрав?
Лола кидається до нього, починає ніжити і цілувати.
ЛОЛА
Ні, я не те мала на увазі, ти ж знаєш, що я кохаю тебе!
Ед хапає її, валить на ліжко, хоче залізти зверху, але Лола виривається і зістрибує з ліжка.
ЛОЛА
Еде, ні!
ЕД (роздратовано)
Якого біса!
ЛОЛА
Еде, я ж говорила!
ЕД
Що ти говорила?
ЛОЛА
Що ми займаємося сексом тільки всі разом. Окремо - ні, тільки утрьох!
ЕД
Я не хочу ділити тебе з ним!
ЛОЛА
А мене не треба ділити. Я вся твоя і вся його.
ЕД
Так не буває!
Він відвертається і гилить кулаком по ліжку. Лола сідає поруч і гладить його голову.
ЛОЛА
Ти впертий маленький хлопчик. Покинь ці дурниці, нам добре разом, всім разом.
ЕД
Я його вб'ю.
ЛОЛА
Ніхто нікого не вбиватиме. Або ми разом або по одному. Вирішуй сам.
Вона обіймає його, лягає зверху, гладить і цілує. Тиша.
ЕД (невдоволено)
Де він лазить?
ЛОЛА (спокійно)
Ти знаєш де.
ЕД
Так довго здавати телефон!
ЛОЛА
Це дорогий телефон, за нього треба взяти хорошу ціну.
ЕД
Якщо його пов'яжуть, він нас здасть.
ЛОЛА
Не здасть.
ЕД (роздратовано)
Точніше мене здасть. Тебе ні, а мене здасть.
ЛОЛА
Ми всі пов'язані.
НАТ. ДВІР ХАТИ МОВЧУНА. ДЕНЬ
У дворі сидить на траві Мовчун, а перед ним височіє Бугай.
БУГАЙ
То домовилися? Допоможеш перевезти? Тільки дивися, справа серйозна, якщо щось не так піде - голову відірву. Розумієш?
Мовчун киває. Бугай невдоволено на нього поглядає.
БУГАЙ
Машина у тебе на ходу?
Іде до «Уралу», що виглядає з сараю. Стукає ногою по колесах, задоволено киває, повертається до господаря.
БУГАЙ
Слухай, тут, ще до тебе справа є.
Мовчун дивиться на Бугая. Той посміхається і плямкає губами.
БУГАЙ
Мені китаяночка потрібна. Зрозумів? Вузькоока красуня. Ти ж возиш нелегалів. Зачепи азіатку одну. Добре?
Мовчун киває. Він байдуже киває, хоч що йому не кажи.
БУГАЙ
У мене баб повно, хоч яких. Але я взимку до Таіланду їздив, там перетрахав півсотні дівок. І зараз трохи скучив за азіятками. То підгони мені. Ага? Тільки дивися, мені добірний товар потрібен, категорія люкс. Зрозумів?
Мовчун киває головою.
БУГАЙ
Заплачу тисячу баксів. Якщо сильно сподобається, то дві. Хочу азійську курку, вони мене збуджують.
Мовчун киває головою.
БУГАЙ
А в тебе хоч встає? Чого ти сам живеш тут?
Мовчун киває.
БУГАЙ (з роздратуванням)
Ти що, знущаєшся?
Мовчун киває, Бугай кидається до нього, замахується своїм величезним кулаком, а потім здивовано бачить, що той, навіть, не злякався. Сидить і дивиться спокійно. Бугай відступає.
БУГАЙ
То перевезти дещо і китаяночку. І не думай мене обдурити! Чуєш? Я тебе миттєво навпіл переламаю й голову в дупу вставлю! Мені цифри підказують! Розумієш! Каббала! Я усередину цифр проходжу й бачу, що було і що буде! Я знаю, а знання - сила. Так що не грай зі мною! Не грай!
Мовчун киває, Бугай нависає над ним роздратованою брилою.
БУГАЙ
Якщо раптом цифри скажуть, що ти хочеш мене обдурити - замочу! Зразу. Я такий, що не чикаюся – р-раз і немає! Не жартуй зі мною!
Мовчун киває. Бугай ледь стримує себе, потім розвертається і йде з двору. На вулиці підходить до великого чорного позашляховика. Крутить головою.
БУГАЙ (здивовано)
Зовсім прибитий! І мовчить.
Бугай сідає в машину, бере дерев’яну тацю та стакан з кубиками, трясе і викидає. Дивиться на результат, замислюється.
БУГАЙ
Ні, не обудрить!
Їде, а Мовчун все сидить у дворі, дивиться порожніми очима в нікуди.
НАТ. БЕРІГ РІЧКИ. ДЕНЬ
На березі річки, напроти пляжу, стоять у воді Охоронець і Карлик. На них тільки плавки. За рікою багатолюдний пляж, а на цьому березі більше нікого. Чоловіки мружаться на сонці, наче засмагають, а насправді тихенько балакають.
КАРЛИК
То ти зробиш?
ОХОРОНЕЦЬ
Звичайно, ми ж домовлялися.
КАРЛИК
Ти вб'єш його?
ОХОРОНЕЦЬ
Ні, п’яти почешу.
КАРЛИК
Слухай, а може ти хочеш мене здати, заробити медаль?
Карлик уважно дивиться на Охоронця, той витримує погляд.
ОХОРОНЕЦЬ
Костю, це серйозна справа. Якщо ми не будемо довіряти один одному, то краще зараз же розбігтися, наче нічого і не було.
У голосі Охоронця чутно образу. Він риє ногою піщане дно. Карлик піднімає руки, немов заспокоює.
КАРЛИК
Ні, ні я тобі вірю, працюємо.
ОХОРОНЕЦЬ
Добре, працюємо. Кажи кого.
КАРЛИК (помітно хвилюється)
Бугая.
ОХОРОНЕЦЬ
Що?
Він аж підстрибнув на місці, озирається навколо, а потім нахиляється до Карлика, заглядає у очі. Той стоїть серйозний і напружений.
ОХОРОНЕЦЬ
Повтори ще раз!
КАРЛИК
Мені потрібно, щоб ти завалив Бугая.
ОХОРОНЕЦЬ
Ти що, з дуба впав?
КАРЛИК
Ні.
ОХОРОНЕЦЬ
Тоді це маячня якась!
Охоронець раптом зривається пірнає у воду. Красиво входить, під водою пливе досить довго, аж на середині ріки, пливе до пляжу, потім одразу повертається. Карлик терпляче чекає. Охоронець виходить на берег, сідає на пісок поруч, важко дихає. Потім посміхається.
ОХОРОНЕЦЬ
Слухай, Костю, тут мені, здається, голову напекло - почулося бозна що. Так же?
КАРЛИК
Тобі нічого не напекло. Бугай, мені потрібен Бугай.
ОХОРОНЕЦЬ
Та ти знаєш, хто він!
КАРЛИК
Я знаю, що мені потрібно його вбити.
ОХОРОНЕЦЬ
Але навіщо?
КАРЛИК
Потрібно й більше нічого не питай!
ОХОРОНЕЦЬ
Та це маячня якась!
Охоронець знову стрибає у воду, довго плаває, пірнає до дна - там прохолодніше. Карлик стоїть на березі, потім і сам заходить у воду, плаває, досить непогано, потім виходить на берег. Охоронець знову повертається. Карлик наче і не помічає товариша, дивиться, як на пляжі грають у волейбол.
КАРЛИК
То ти візьмешся за це?
ОХОРОНЕЦЬ (роздратовано)
Не знаю. Якби будь-хто інший, так і питань би не виникло, але Бугай!
КАРЛИК
Що Бугай?
ОХОРОНЕЦЬ
Він же хворий на голову! І куля його не бере!
КАРЛИК
Так не буває.
ОХОРОНЕЦЬ
Буває! Я ж сам бачив, коли охоронцем у нього на заводі був! Приїхали якісь бандюки, вимагали грошей, почали стріляти! Тричі в нього влучили, а йому хоч би що! Поклав їх з автомату! Каже, що цифри пізнав і вони тепер йому служать, то і не беруть кулі. Ну, не те, щоб відскакували, а просто не беруть вони його!
КАРЛИК
І окрім куль методи є.
ОХОРОНЕЦЬ
Так його і у повітря висаджували і труїли і ножем били, а він вижив!
КАРЛИК
То не візьмешся.
ОХОРОНЕЦЬ
Я просто не розумію, чим він тобі завадив?
КАРЛИК
Так чи ні.
ОХОРОНЕЦЬ
Не знаю, подумати треба. Це ж такий ризик, навіть не уявляєш, який ризик!
КАРЛИК
Подумай ще. Скільки тобі часу потрібно?
Охоронець схопився за голову й дивиться на воду. Карлик дивиться на нього. Мовчать. У Карлика глибшають зморшки на чолі, він сумніє, в очах у нього зневіра. Дивиться на свої руки, наче оцінює, чи зможе вбити Бугая сам. Охоронець підскакує, тупає ногою по піску, наче у нього судома.
ОХОРОНЕЦЬ
А хрін з ним, беруся!
Карлик недовірливо дивиться на нього.
КАРЛИК
Точно?
ОХОРОНЕЦЬ
Не точно. Зразу тобі кажу, що гарантії не даю. Може я його, а може він мене. Але на Бугая тобі ніхто гарантії і не дасть.
КАРЛИК
Постарайся!
ОХОРОНЕЦЬ
Зрозуміло, що постараюся. Жити мені ще не набридло, хоча раз за цю справу беруся, то є питання. Але домовляємося. Завтра приносиш гроші. Десять тисяч, це задаток і на зброю. Коли справу зроблю, то на час зникну. Потім подзвоню, віддаси решту. Кидати мене ти не збираєшся?
КАРЛИК
Щоб ти і мене застрелив?
ОХОРОНЕЦЬ (посміхається)
Безкоштовно нікого не стріляю. Ну що, підемо, пива вип'ємо?
КАРЛИК (крутить головою)
Не можу, справа є одна.
ОХОРОНЕЦЬ
Діловитий ти, Костю.
КАРЛИК
Доводиться крутитися. Попливли.
Пірнають і пливуть на пляж. Карлик майже не відстає.
ІНТ. РОЗМОВА ТЕЛЕФОНОМ
Дільничний сидить у себе в кімнаті міліції, Слідчий їде у машині.
ДІЛЬНИЧНИЙ
Алло! Це Хомченко.
СЛІДЧИЙ
Слухаю.
ДІЛЬНИЧНИЙ
Тут до Мовчуна нашого товариш із Сум приїхав. Не цікаво?
СЛІДЧИЙ
Що за товариш?
ДІЛЬНИЧНИЙ
Бугай. Знаєте такого?
Слідчий аж підстрибує, нервово стукає пальцями по керму, облизує губи, наче зненацька йому пити захотілося.
СЛІДЧИЙ
Знаю! Він приїздив на кордон? Навіщо?
ДІЛЬНИЧНИЙ
Бозна.
СЛІДЧИЙ
А ти довідайся.
ДІЛЬНИЧНИЙ
У Мовчуна чи в Бугая?
СЛІДЧИЙ
Петровичу, ти мені не жартуй!
ДІЛЬНИЧНИЙ
Якщо Бугая візьму, вирішиться моя справа?
СЛІДЧИЙ
На сто відсотків! Навіть нагороджений будеш!
ДІЛЬНИЧНИЙ
Ну, тоді я за ним подивлюся.
СЛІДЧИЙ
Якщо треба буде, стріляй, не сумнівайся. У цього покидька біографія, що тебе будь-який суд виправдає.
ДІЛЬНИЧНИЙ
Подивлюся.
СЛІДЧИЙ
Як щось дізнаєшся, одразу мене сповіщай! Бугай – велика птиця!
ДІЛЬНИЧНИЙ
На зв’язку.
Дільничний кладе трубку, дістає зі стола ящика пістолет. Перевіряє набої.
ІНТ. АВТО СЛІДЧОГО. ДЕНЬ
Слідчий говорить по телефону.
СЛІДЧИЙ
Алло, Івану Сергійовичу? Це я. По Петровичу. Поки притримаю його. Тому що узявся він за таку справу, що шию може зламати. Ні, патякати не буде, я його обнадіяв. Тиждень почекаємо, якщо сам не ухайдокається, тоді допоможемо. Розумію, звичайно, що важливо! Так, якщо він патякати почне, мені першому і гаплик! Добре, повідомлю, як щось.
Відключає телефон, тарабанить по керму.
СЛІДЧИЙ
Сука товстопика, знайду я на тебе управу! Бугай! Бугая на ковбасу!
Додає газу й мчить кудись.
ІНТ. РОЗДЯГАЛЬНА СПОРТИВНОГО КОМПЛЕКСУ. ДЕНЬ
В роздягальні лише Бухгалтер та Оксана. В нього палають очі, він аж тремтить від збудження.
БУХГАЛТЕР (шепоче)
Оксано, я ж тебе кохаю! Ти знаєш, як я тебе кохаю! Та я з повією не можу, тому що в мене тільки на тебе встає! Розумієш! Наклею проституткам на морду портрет твій, тоді нічого, а так - імпотент! Тільки ти мені потрібна, тільки ти! Оксанко, от, блять, говорю з тобою, а в самого стоїть, бачиш як стоїть! Ах ти моя гарненька! Як же я без тебе? Та не можу я без тебе! Куди мені без тебе!
Бухгалтер наближається до Оксани, вона задкує від нього. Вища на голову, ширша у плечах. Він хапає ї за руку.
БУХГАЛТЕР
Оксанко, я тебе так кохаю! Я дрочити не можу. Саму круту порнуху включу, а мені хоч би що! А тебе уявлю й відразу ерекція! Розумієш? Я тебе кохаю, я тебе на руках носити буду, я все для тебе зроблю! Будеш жити, як королева! Кохаю, кохаю!
Бухгалтер притискає її до себе, тягнеться до її обличчя, щоб поцілувати. Але вона зависока, вона і на сантиметр не нахиляється до нього.
БУХГАЛТЕР (хрипко)
Ми поїдемо звідси, удвох. Ти і я. Гроші є, гроші не проблема! Я для тебе скільки хочеш грошей зароблю. Моя принцеса! Моя Оксанка, мій Бобік!
Вона відсахується, перелякано дивиться на нього. Бухгалтер сміється.
БУХГАЛТЕР
А я знаю, що тебе так у команді називали! Бобік! Мій Бобік! Як же я тебе кохаю!
Він притиснув її до стіни, він шепотить і торкається її, починає пестити, вона стогне.
БУХГАЛТЕР
Моя королево! Я від тебе з глузду їду! Уже третій рік! Я тебе тільки побачив і відразу зрозумів, що ти моя! Пам'ятаєш, тоді, у ресторані, коли ви Кубок святкували! Оксанко, принцеса, квіточка мій, Бобік! Іди до мене!
Вона вся тремтить, намагається відштовхнути його руками, але він цілує руки, докладно пестить її пальчик за пальчиком і шепотить.
БУХГАЛТЕР
Ні! Ні! Не бійся! Усе буде добре! Він нічого нам не зробить, незабаром його взагалі не стане! Ніхто не перешкоджатиме нам, Оксаночко, моя солоденька, мій персик, моя гарненька, як я тебе кохаю!
Він цілує, обіймає її, вона стоїть біля стіни й уже не пручається, тільки плаче.
БУХГАЛТЕР
Цукерочка моя, зефірчик! Не плач! Це він, сволота, залякав тебе! А я тебе кохати буду, я тебе щасливої зроблю, будеш щоранку посміхатися й кожному дню радіти! Я для тебе все зроблю! Ох, які в тебе груди, ох які груди!
Бухгалтер задирає її блузку, розбирається з ліфчиком, цілує груди, покусує губами соски.
БУХГАЛТЕР
Як же я тебе кохаю, Оксаночко, як же я тебе кохаю! Моя баскетболісточка! Ми великий будинок побудуємо! Щоб на першому поверсі – спортивна зала з гарним покриттям, кільце сучасне. Коли захочеш - зможеш пограти. Подружок запросити! А я суддею буду! Добре? Оксаночко, ну посміхнися, солоденька моя.
Вона відкинула голову до стіни й мовчить. Тільки тихо плаче. Бухгалтер не звертає уваги, продовжує тискати і цілувати її, треться об неї. Потім стогне, у нього оргазм, затихає, обійнявши неї.
БУХГАЛТЕР
Я збожеволів через тебе, збожеволів! Моя королева, мій Бобіку!
