Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2601
Творів: 47344
Рецензій: 92110

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Авторська проза

ДВЕРІ

© олег тарасович драч, 31-10-2013
Стара мамаєва хижа стояла на лисому пагорбі і була розіпнутою на семи вітрах. Навіть у найтихішу погоду, вхідні двері спроквола порипували, неначе хто невидимий бавиться ними. Було щось особливого у цих дверях. Траплялося, що вони раптом самовільно відкривалися і так само зачинялися. Як їх не припирай знадвору чи не замикай із середини, а надходить несподівана мить і двері самі раптово з грюкотом розчахуються вдаряючись до стіни. Мамай вважав ці двері живими.

Щоразу вирушаючи з господарем на полювання, він кидав «на прощання»  оком на двері, подумки запитуючись у них, чи полювання буде вдалим.  Двері не мали звички брехати. Вони були завжди щирими і відвертими.

Двері завжди вказували на дощ, розкриваючи хату настіж. Тоді різноманітна живність бігла, летіла, плигала і заповзала до Мамая в гості. Коли періщило сонце, двері самовільно затулялися, і в тіні у сінях, крізь шпарини, між зсохлими дошками від дверей на биту долівку падали косі й гострі мечі сонячного проміння. Траплялося, що у ранковий час, крізь округлі дірки  з відпалих сучків у дверних дошках, промені сонця вистрілювали на стіну перевернутим відображенням усього, що було на дворі. Мамай дивився на ці проекції з особливою цікавістю. Зображення на стіні тривали не довго. Сонце котилося за густі смереки, ховалося в їх кудлатих вітях і «життя на стіні» розмивалося і немов би стікало на земл, де й щезало зовсім.

Часто зимою двері важко було відкрити, мабуть тому, що ставали більш впертими. Вкриті памороззю, вони робилися тугими й важкими. Були такі зими, що двері вкривалися суцільним льодяним панциром. Тоді треба було добряче їх відлупцювати обухом сокири, щоб звільнившись від льоду, вони знову могли прочинятися. Коли господар лупцював двері обухом, то вони співали і вигинаючись витанцьовували. В таку мить Мамаєві здавалося, що усе навкруг теж починає співати і підтанцьовувати, от як його хвіст. Траплялося, що Мамай забувався і раптово починав підвивати, підспівуючи дверям. Господареві часом це навіть подобалося, тоді він і собі підгавкував, дражнячи не так Мамая, як самі двері. Закінчувалося це вокалізування скрипом дверей і виском  Мамая, виштовханого господарем ногою під хвіст…

Мамай ніколи не ображався на господаря. Він просто не вмів ображатися. Бо народився любити.

Дивлячись на двері, Мамай і собі вчився терпінню. Коли помер господар, Мамай стеріг його коло дверей аж до самої своєї смерті. І тоді двері відкрилися навстіж. Навічно навстіж.

О.Д.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 1.0231490135193 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …
Графічний роман “Серед овець”
Графічний роман Корешкова Олександра «Серед овець», можна було б сміливо віднести до антиутопії, як …
Добірка художньої літератури козацької доби
Друзі! В інтернет-крамниці “Онлайн Криївка” представлена цікава добірка художньої літератури …