Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2683
Творів: 50955
Рецензій: 95697

Наша кнопка

Код:



Ошибка при запросе:

INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 3379, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '52.91.54.203')

Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed

Художні твори Проза Оповідання

Присвята

© Мар'яна, 04-02-2007
                          



  Щороку восени ми ходили цим парком і збирали листя та каштани. То було так гарно. Пожовкле листя танцювало навколо нас свої веселі танки. Ми раділи, як діти. Хоча мабуть ми і були ними… І так це все було наївно та по-доброму……….
     ………А коли взимку ми досхочу набігавшись у сніжки й накатавшись на санчатах бігли до неї попити чаю, такого гарячого з бабусиним пирогом чи бутербродами з сиром (які ми так любили), здавалося не було тоді для нас нічого краще! А тоді ми йшли гратися  в її кімнату. І забували про час, зовсім. Ми могли гратися годинами. У ляльки чи морський бій, читати байки чи складати головоломки…… Ми завжди знаходили собі якесь заняття. Завжди було весело!
     Якось влітку ми пішли збирати квіти та гриби. І то було не стільки того збирання , як веселощів і радості. Ми плели віночки із ромашок і барвінку, годували білочок горішками, а  вони пустували неначе малята і наїдалися горішків досхочу (бабуся завжди готувала для них смачненьке). Потім ми робили пікнік десь на галявині. Пили чай з термоса, витягали з рюкзаків фрукти, бутерброди, печиво. Засмагали понаставлявши животики до сонця!.... А ввечері змучені, але страшенно задоволені поверталися додому. І так не хотілося розлучатися. Але ж то було ненадовго, адже зранку ми зустрічалися  знову і вигадували щось нестримно веселе та цікаве.
     У школі ми звичайно сиділи удвох. Та як не дивно ми ніколи не розмовляли на уроках, ну хіба дуже зрідка! І ми  завжди були в курсі того, що розповідалось на уроці. А після школи разом готували домашнє завдання…
     Пізніше правда трошки розділилися, коли у  музичній школі я пішла на фортепіано, а вона на скрипку. Але то  не було нам на заваді, бо після занять вона вчила мене грі на скрипці, а я її на фортепіано.
     Коли закінчували школу, то вирішили і поступати разом. Так і було. Ми разом їздили в інститут, разом сиділи на лекціях, разом прогулювали нецікаві чомусь для нас пари… Мабуть тоді я і зрозуміла, на скільки мені пощастило зустріти таку людину. Мою найкращу подругу. На все життя…
     Одного вечора вона поверталась додому  з побачення. Пізно було, десь біля одинадцятої. А я , як завжди, чекала дзвінка, щоб дізнатись усі подробиці.
Та дзвінок так і не пролунав… Більше… Ніколи…
Їй було всього 18…………

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0

Рецензії на цей твір

життя

© Аня, 04-02-2007
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.70132303237915 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Історія Європи. Український погляд
Кожен з нас має знати історію власного народу. Бо історія – це його посвідка на проживання на рідній …
Погляд на світ через призму пародії.
«Прометей поміж грудей» – тільки ця провокативна назва збірки чого варта! І це не натяк, це те, про …
День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …