Цю ніч я присвячую тобі. Цієї ночі я з тобою. Хоч ти далеко і думки твої не коло мене. Цієї ночі я з тобою. Я відчуваю дотик рук твоїх, таких сильних і ніжних, п'янкий запах твого тіла, твої ніжні вуста. Твої очі зупиняються на моїх і намагаються щось сказати. А мої – читають думки твоєї гарячої плоті. Ти думаєш про те ж. Руки тягнуться за кілометри до мрії, до створеного бажання. Цієї ночі ми разом, в думках, видіннях, мареннях. Тіла далеко за кілометри одне від одного. Але душі сплітаються в шаленому танці, в дикому танці спільного існування. Ця ніч наша. Тіло здригається від морального екстазу. Від одніє думки, що ти – мій, мене обливає гарячим потом, очі закриває туманна завіса шаленства. Ти далеко, але я досі відчуваю на своїх руках цей ніжний дотик рук, тих рук, які вміють пестити ніжно і звабливо, пристрасно і цнотливо, якось наївно і невинно.
Я не знаю, хто ти. Я не розумію, хто я. Такі різні, такі далекі, такі…близькі і рідні. Стомлені вічною боротьбою, стомлена я, бо не підпускаю тебе, відштовхую стриманістю і холодом, невмінням бути покірною і терплячою. Не можу (не хочу?) поступитися тобі. Хоча ЧИМ?! Ми рівні, але моє тіло вимагає більшого. Хочу тебе усього. З твоїми думками і болем, з твоєю заглибленістю і відчаєм. Всього. І себе віддати тобі повністю. Ця ніч наша… Я не сплю, віддаю свою часточку тобі, частинку цієї ночі присвячую тобі, і зірку, яка в цей момент світить на мене, назву іменем твоїм. Сьогодні я перестаю бути сильною. Ця ніч віддаляє мене від тої, яка існує насправді. Хоча б на мить. Я не боюсь тебе. Сьогодні ти мені потрібен. І ця ніч бачить все. Вона несе до тебе мої думки, мій подих, який тремтить від чарів цієї ночі. Можливо ти і не думаєш про мене, можливо твої думки летять в якусь безодню, не до мене, але цієї ночі я прокладу міст, який вкоротить відстань між нами, який об'єднає підступні кілометри. Я не сплю, я присвячую цю ніч тобі, такому жаданому для мене зараз.
Можливо я просто марю. Все частіше вимовляю твоє ім'я. Кличу тебе туди, де хочу бути я, але де не можеш бути ти. (а може не хочеш?). Хоча б на секунду зазирнути в твою душу, зрозуміти, хто я там, який відсоток мене заповнює її. Я хочу зазирнути в ці мужні груди, витягти серце і вдихнути в нього своє ім'я. Я хочу, щоб ти пам'ятав мене. Я хочу, щоб наші зустрічі назавжди закарбувалися в твоїй пам'яті. Хоча цієї ночі ти і так мій. Сьогодні ми єдине ціле. Ти – той, кого я відібрала серед мільйона інших.
Я віддаю тобі свою непокірність і байдужість. Я хочу, щоб ти відчув пекучу терпкість моїх губ. Ця ніч недовга. Тож дай мені натішитись тобою, твоєю слабкістю перед моєю хтивістю.
За кілька годин світанок. Від ночі залишиться тільки зоря з твоїм іменем, філіжанка недопитої кави на столі і декілька незрозумілих нікому рядків. Але знай, що ця ніч була і залишиться нашою. Хоча з сонечком ти відкриєш очі і не побачиш мене біля себе, не відчуєш мого стомленого сопіння і цей ранок для тебе буде таким, як і всі попередні. Але ця ніч була нашою. І очі мої розкажуть тобі наступного дня про мої думки, і знову запалає в них вогонь спільного нестримного бажаня. І знову будем стримувати звірячий потяг тіл своїх і душ, до того моменту, коли справді настане ніч нашого з'єднання в одне ціле.
А зараз спи. Ніч буде охороняти твої безтурботні сни і, можливо, в якомусь з них вона таки намалює мій образ, і зранку ти зізнаєшся в коханні, а потім, можливо колись, пізніше, подаруєш і мені таку теплу весняну чи літню ніч, яка буде пам'ятати все і розкаже колись наступним поколінням в кольорових снах про радість від шаленого танцю душ і невинних тіл.
