

	ПОШУК

АВТОРУ:

AlmaNAH

Жанри

Авантюрна проза

Авторська проза

Альтернативна історія

Гоголівський ФОРУМ

Наша статистика

Авторів:	847
Творів:	12967
Рецензій:	20341

Наша кнопка

Код:

Художні твори Проза Казка

Драконяча love story. Частина IV

© М. Р., 29-11-2006
– Я візьму його собі за чоловіка! – вигукнула вона вкотре вже в своєму житті. З шиї засудженого стягнули зашморг. Раптом двоє драконів взяли її під лікті. – Ви що? – обурилася красуня. – Граф бажає з вами побалакати. У своєму великому затишному кабінеті та улюбленому великому затишному кріслі, граф сидів похмурий та знервований. – Через тебе в мене повне графство злочинців. Вільних та неодружених, – з докором промовив він. – Не перебільшуйте. – Нащо ти це робиш? – Кожен обирає свій шлях. Мені подобається рятувати людей. До того ж, я не вмію інакше заробляти собі на життя. – Що мені робити з тобою? За законом ти маєш зараз бути одружена з 23 чоловіками! – Хіба наш закон таке дозволяє? Двері відчинилися. До залу ввели зв’язаного Крутелика. – Ти? Здивувалася красуня. – Я, – відповів він. – Спіймали на крадіжці, – повідомив дракон, що увів красунчиного коханого. Крутелик підійшов до неї. – Ти докотився до банальної крадіжки? – Ага. – Ви догралися обидва, – сказав граф. – Я вас одружу. – Це не так просто, – зітхнула красуня. – Я – влада, – гордо промовив граф. – І раджу вам погодитися добровільно. Інакше розпочнете своє подружнє життя у в’язниці. Поміркуйте над цим до ранку. Дракониха знову зітхнула. – Замкніть їх у камерах, – кинув він охоронцям. Їх відвели до підземелля та посадили до сусідніх камер. – Що сталося? Чому ти не рятуєш більше? – спитала красуня, коли охоронець зачинив їх та пішов. – Нема кого. Крутелик сповз на землю та обхопив лапкою грати. – Доба героїв минула. Ніхто в біса нікого не викрадає. – А... а як твоя дружина? – Я парубок. – Досі? – Розумієш... я збирався одружитися... – Це я пам’ятаю. – Але зранку перед весіллям я виявив, що кудись поділася моя наречена. І всі мої скарби, – розвів лапками Крутелик. – Таке буває, – співчутливо кивнула красуня. – Що тепер? – Не знаю. На сходах почулися кроки. За мить до камер підбіг серйозний друг Крутелика. – Останній раз тебе рятую, – сказав він, відмикаючи замок. – Виходь. – Випусти і мою подругу. – О, добридень, красуне, – привітався серйозний дракон. – З вас-то й почалися всі наші біди. Вони піднялися сходами, пройшли повз зв’язаних охоронців та вийшли надвір. Красуня розправила крила. – Вже летиш? – спитав Крутелик. – Так. – Куди? – Додому. – Не хочеш повернутися до нас? В моєму маленькому палаці вже майже нікого не залишилося. Ми б з тобою вигадали, може, щось веселе. – Ні. Ти знаєш, спілкування із тобою багато чого дало мені у плані духовного розвитку. – Справді? – Так. Наприклад, раніше я дозволяла гномам пробивати голови тим, хто прийшов мене врятувати. Мабуть, це було не дуже добре з мого боку. – Мабуть, – не став сперечатися Крутелик. – А тепер я повернуся додому. Прощавайте, і хай щастить. – Прощавай. І красуня полетіла туди, де давно вже не була – до батькового замку. Вдома всі раді були бачити знову красуню. – Я за цей час підшукав тобі гідну пару. Він справді благородний та надійний дракон, – сказав їй батько. – Добре, – мовила красуня. Тоді батько відправив майбутньому зятеві листа, щоб той прибув до їхнього замку просити лапки красуні. Молодий дракон послав перед себе вісника, котрий повідомив, коли чекати на гостя. Красуня з батьком сиділи в кріслах в одній із кімнат замку, очікуючи, коли їх оповістять про приїзд жениха. Раптом двері прочинилися. На порозі з’явився Крутелик. – Доброго дня. Я прилетів просити крильця вашої доньки. – Це не той дракон, – сказав збитий з пантелику батько. – Того, на кого ви чекали, захопили в полон кровожерливі гноми. Мені пощастило виручити його, і він вирішив поступитися мені найдорожчим – нареченою. Красуня, вимахуючи хвостом, підбігла до Крутелика та стала поруч із ним. – Тату, це мій давній знайомий. – Він надійний дракон? – із сумнівом спитав батько. – Ну... – Так, – запевнив Крутелик. – А хто ви? – Розшукувач скарбів. Я повертаю людям вкрадені або загублені скарби. Новий такий цікавий вид діяльності. – А... що це за гноми схопили мого жениха? – поцікавилася красуня. – Ти їх знаєш трохи, – пошепки відповів Крутелик. – Ну, доню, ти що, згодна? – розгубився красунін родитель. – Так, – дракониха взяла Крутелика за лапку. – Ну... – батько почухав задньою лапою за вухом. – Що ж робити... Одружуйтеся. За кілька днів у замку зіграли гучне весілля. І жили красуня і Крутелик довго й щасливо та пропагували сімейні цінності.
Написати рецензію	Рекомендувати іншим

Згенеровано за 0.00947093963623 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design