Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2574
Творів: 46739
Рецензій: 91126

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Фантастика

Екологи 4

© Алла Марковська, 09-01-2011
4.
Через десять планетарних днів знову на планеті Копроконе.
Гел вчепився у пульт керування. Невеличкий туристичний катер вже димів, гудів і стрімко падав. Головне було дотягти до океану. Мілен пристебнула брата до крісла пілота і пристебнулась сама. Не вірила що ремені витримають, та хоч якось потрібно закріпитись.
Туристичний катер підбили на орбіті планети Копроконе. Напевне так само застряг тут і лікар Коре. Так само з космічної охоронної платформи зацідили силову ракету у борт.
- Він хоч вижив? – подумки запитала Мілен у брата. Говорити при вереску палаючого двигуна і свисту гарячої обшивки об атмосферу було неможливо.
Температура у катері була така що пластик на пульті керування почав плавитись а шкіра і волосся близнюків біліти.
- Та що йому станеться? – запитанням на запитання відповів Гел.
- А ну так, постійно забуваю, - Мілен згадала що Коре став безсмертним.
- Ну все йдемо на дно, - посміхнувся Гел.
Удар катера об воду. Шипіння розпеченого металу і така тиша що здається оглухли на завжди.
- Вибираємось, - запропонував Гел.
Мілен не могла відстебнути ремені безпеки котрі здавалися сплавилися з її одягом, тому розрізала їх кігтем.
Задерши стабілізатори, носом вниз підбитий туристичний катер йшов до дна океану. Усе темніше і темніше. Гел відстебнувся від крісла потяг сестру за руку. У катер набиралась холодна вода. Заповнювала рубку керування і відсік. Пробоїна була якраз усередині корпусу катера. Через неї близнюки і випливли з тонучого катера.
Вода була чиста, прозора. Риби плавали навколо. Мілен бачила як катер ткнувся у дно і заліг на вічний спокій. Гел тягнув її на поверхню. Він гірше переносив холод. Мілен почула його думку, - не будемо довго насолоджуватись плаванням, якщо там зараз зацікавляться місцеві то і на березі будуть чекати.
- Та годі тобі. Люди б не вижили, - відповіла Мілен.
- У білих Копроконців майже стопроцентна регенерація, - вони будуть шукати до останнього.
- А у червоних? – Мілен мала на увазі другу, червону расу, що жили біля моря і у морі, червоні могли надовго затримувати дихання і мали шкіру адаптовану до плавання, хоча зовні були як звичайні люди другого типу, по загальним ознакам близнюки були схожі на червону расу копроконців. Зріст, колір шкіри трохи різнився у близнюків світліший і жовтіший а колір волосся у місцевих був також чорний.
- Червоні плавають як нааку (дельфіни).
- Тоді напевне, - почала думку Мілен.
Гел закінчив, - ну так пропливемо на десяток фредо (фредо: триста і три метри) у бік.

Молодий рибалка пірнув за сіткою, потягнув її на гору. Коли виринув з води побачив поряд із своїм човном дві чорняві голови. Хлопець закріпив сітку за крюк, показав тим двом аби залазили на човен і допомогли витягти сітку. Хлопець і дівчина вилізли у човен, допомогли господарю забратися і разом почали обережно підтягувати сітку закидаючи пійману рибу у ящики із льодом і сіллю.
- Де ваш човен? – запитував юний рибалка у незнайомців. Витягав з ящика якийсь одяг. Було прохолодно. І рибалка і ті хто вдавав із себе рибалок швидко вдягалися.
- У шторм перевернувся, - відповідав Гел.
- О… То ви потрапили у той шторм. Співчуваю.
Гел і Мілен сумно зітхнули.
- Мене Райн звати, - хлопець простягнув міцну вузьку долонь Гелу.
Гел відповів потиском посміхнувся, - Гестел.
Брат і сестра могли розмовляти усіма мовами, тому у них не було труднощів у спілкуванні. Мілен наче знітилась під пильним поглядом юнака котрий милувався нею, відповіла не дивлячись у очі копроконцю, - Мілена.
Поки плили до берега Райн говорив, запитував, сам давав відповіді на запитання. Прибульці могли спокійно кивати головами чи заперечувати як було зручніше і правдоподібніше.
- Ви здалеку? – запитував рибалка, - з поселення Ду? О я так і подумав. У вас човни завжди легко перевертались. А хіба вас не попередили про шторм, по телевізору ж казали, ми не виходили у море. Мабуть ви вийшли до повідомлення. Шкода вашого човна… Мілена а ви маєте нареченого, мабуть маєте, ви така гарненька… - І так далі. Так і доплили до берега. Дізнавшись багато про поселення рибалок звичаї і закони.
Човен був моторний, працював справно. Молодий рибалка піклувався про нього, адже це був його основний інструмент здобуття їжі. На березі був побудований довгий дерев’яний пірс. До нього були прип’яті різнокольорові човни. На березі ошатні різнокольорові будиночки. Затишне поселення. Молодий рибалка запросив незнайомців до себе. Такий був звичай, бо ніколи не знаєш коли тебе лихо спіткає. Його будинок був при березі на скелі. Фундамент з каміння сам корпус із дощок, дах з якогось металу, тонкого, рифленого. Рибалка відсунув двері, заскочив на поріг, рукою кличучи за собою гостей з криком:
- Я дома! Та заходьте, заходьте, не соромтеся. Сестричко у нас гості, ось підібрав двох рибалок.
У передпокій вийшла молоденька гарненька смаглява дівчина пряме чорне волосся заплетене у дві коси. Побачивши гостей вона розгубилася. Почервоніла. Посміхнулась запросила до кімнати.
- Це моя сестричка, - Райн підскочив до сестри обняв її ніжно поцілував у щоку, вона ще більше засоромилась, - її звати Лані, вона ще не має нареченого, - рибалка підморгнув Гелу, - добра господиня і найгарніша дівчина у нашому поселенні.
Лані зовсім знітилася і вдарила легенько брата по руці, - ну що ти робиш, зовсім мене засоромив, - і посміхнулась Гелу, - заходьте, заходьте, там у нас душова, зараз я вас усіх нагодую, зголодніли напевне?
- Ой зголодніли аж шкварчить у животі, - сміявся Райн, обережно взяв Мілен під лікоть заводячи у кімнату.
- Я вам одяг підберу, - Лані сплеснула у малі долоні, - добре що Райн завжди має старе шмаття у човні, вдягнув вас тепленько, вже осінь. Вітер холодний. А я знайду щось гарніше. Скільки ж ви були у морі? Шторм був два дні, занесло далеко? Так? Біднесенькі, море ж зовсім холодне. Напевне плисти було холодно. У сон тягнуло. Добре що не потонули. Зараз не час бути у воді.
Напевне це у них сімейне відповідати на власні запитання.
Теплий душ, зручний сухий, теплий одяг. Теплі шкарпетки. Теплий суп з риби. Теплі розмови і навіть підігріте пиво. Усе було затишним. Розслаблюючим.
Близнюки вирішили виїхати як їм радили Райн і Лані зранку на автобусі, тим більше гроші їм рибалки позичили на дорогу і навіть їжу обіцяли дати з собою.
Мілен подобався цей ошатний затишний будинок, маленькі низенькі меблі, полиці з книгами, фотографії на стінах. Батьки брата і сестри загинули у морі, під час шторму. С тих пір Райн і Лані виживали самі, їм допомагали сусіди і старійшина поселення наказав давати їм їжу і одяг поки самі не стануть на ноги. Виявилося що у них замість одного батька і однієї матері з’явилися сорок батьків і матерів і купа братів і сестер, тому виросли вони у турботі гарні веселі і добрі до людей.
Мілен поклали спати у кімнаті Лані. Гел спав у головній кімнаті. Вночі у вікно вдарило світло фар, почувся гул від гвинтів літаючої примітивної машини. Гел обережно підійшов до вікна. Будинок молодого рибалки знаходився трохи вище над поселенням, тому Гел добре бачив як вулиці між рибальськими будиночками заповнюють вантажні військові машини з критими кузовами, всюдиходи і озброєні вояки у шоломах і бронежилетах.
Підняли шум великі пси що більше були схожі на вовків але у лусці замість шерсті. Вони не гавкали а верещали на високих тонах. Та господарі швидко втихомирили морських вовків зачинивши їх по хлівах і домівках. Райна також розбудило виття. Він підійшов до вікна визирнув, - що то робиться? О вояки? Когось шукають, мабуть втік якийсь злочинець, - а потім здивувався, вони що у кожен дім заходять? Зовсім знахабніли.
Лані і Мілен також прокинулись. Гел подивися на сестру, вона зрозуміла, потрібно швидко втікати з поселення.
- Райн, - Гел звернувся до молодого рибалки, - у нас немає документів, нас заарештують.
- Та взагалі то так… - пошкрябав кудлату потилицю копроконський рибалка, - може вас у підвалі заховати, а то ті дурні з міста дуже вже усіх підозрюють у всьому.
- Краще ми будемо тікати у гори, бо у вас можуть бути неприємності, - вирішив Гел. Мілен з ним погодилась. Порадила Лані, - прибери усе що нагадувало б про гостей. У нас у селі вже була така облава краще тим очманілим воякам не попадатись на очі.
Лані з переляку зашморгала носиком, тицяла Мілен у руки зручне взуття і в’язану сітку з загорнутою у папір їжею. Райн відрахував з гаманця декілька папірців тицьнув у руки Гела, - не попадайтесь тим. Обережно у горах, там є оруки (пума), вони у цій порі дуже небезпечні.
Лані хотіла було увімкнути світло на порозі аби гостям було видно куди йти. Райн забрав руку сестри від вмикача. Обнялися наче стали рідними.
І все наче не було затишного тепла, зручного ліжка, вітер, кам’яниста стежка вгору. Гел і Мілен добре чули що відбувалося у поселенні. Хтось із поселян з переляку вказав що у сиріт на горбочку якісь гості. Військова машина підїхала під будинок Райна і Лані.
Близнюки зняли одяг із штучного матеріалу заховали його під каменем трансформувалися у великих звірів. Підійшли до рибальського будиночка на максимальну близькість. Військові не заподіяли лиха малим рибалкам. Їм представникам великої білої раси було тісно у маленьких будиночках. Високі як лікар Коре, кремезні у бронежилетах із громіздкою зброєю, вони напевне зачіплялися за усі кути у домі. Схожі на тіні від ліхтарів метушилися. Якийсь вояка напевне що командував пошуковим загоном винувато повідомляв комусь по телефону що у поселенні Рапу були якісь невідомі але місцеві кажуть що то були рибалки із сусіднього поселення. Ніяких підозрілих осіб ніхто не бачив.
Повернулись до одягу, перевтілились у людей, вдягнулися. Була середина ночі. Потрібно було перейти через гору до траси що вела до єдиного на планеті міста. Десь там поряд з Містом близнюки відчували Коре.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.81542706489563 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Новинка від Братів Капранових — “Паперові солдати”
До свого 52 дня народження, Брати Капранови підготували для своїх читачів яскравий подарунок — історичний …
Конкурс оповідань “Open World”
Літературний конкурс “Open World“ (1 травня 2019 – 1 листопада 2019) Шановні друзі! …
Книжковий арсенал 2019
Шановні друзі! Нагадуємо Вам, що зовсім скоро, розпочнеться один з найбільших літературних фестивалів …
Мовна та візуальна стихія українськості. “Енеїда”Івана Котляревського у відображенні ілюстрацій Оксани Тернавської
Шановні друзі! Пропонуємо вашій увазі розмову із доктором філософських наук, професором кафедри української …