Тихо,за вікном падають сніжинки…Ні,вони не падають,вони танцюють вальс,і здається я чую музику!Так,так я її чую!!!Мабуть саме такі снігопади і називають казковими.
- Доброго ранку,уже світає,час прокидатися.
Ти встаєш і йдеш у ванну кімнату. І навіть не здогадуєшся,який жах мене охоплює в цей момент.Я накриваюсь ковдрою з головою ,як маленька дитина після нічного жахіття!Ненавиджу світанки?Я б усе віддала за вічні вечори. З ванної доноситься твій голос,ти щось запитуєш у мене,але я не можу розібрати,що саме ти говориш.Цей жах паралізував кожну клітинку мого тіла, кожну частинку мого мозку. Я стараюсь опанувати себе,але мені це дуже важко вдається.
- Агов,ти мене чуєш???Як ти дивишся на пропозицію прийняти зі мною душ?
Я як завжди відповідаю,що не знаю…Мабуть така відповідь, тобі недовподоби,адже ти швидко приходиш до кімнати,береш мене за руку і ось ми стоїмо уже під душем,мій страх поволі відступає.
Цілуючи мене в спину,ти виходиш ,береш рушник і йдеш в гардероб…Я – закривши очі підставляю лице під теплий потік але за мить розумію,що вчора я так і не витерла косметику з моїх очей.Поспіхом закриваю кран,білий рушник уже чекає на мене.Дзеркало вкрилось туманом,я намагаюсь його прогнати,починаю його розтирати ,благаю його зникнути.Даремно,все даремно…Я намагаюсь включити фен,щоб висушити волосся,але раптом у ванній зникає світло. Тихенько йду до кімнати,але ж від тебе не сховаєшся.
- Я тут подумав,а давай поснідаємо у кав’ярні за рогом,хочеться чогось смачненького та й ми маємо вдосталь часу?
- Я не проти,через декілька хвилин буду готова ! – Швиденько відповідаю тобі і заходжу до кімнати. Боляче вдаряюсь об стілець, на очах з’явилися сльози,здається що тут все проти мене,чи просто збіг обставин? Але ж нічого не буває просто так,нічого не буває випадково! Відганяю від себе дурні думки.Намагаюсь знайти свою сумочку,а заодно і свій одяг.Вчора у нас був бурхливий вечір,тому я добре не пам’ятаю де мої речі. Хоча здається,що хтось навмисне їх сховав,щоб мене ще більше розізлити чи попередити?Знадобилось добрих двадцять хвилин,щоб все відшукати і привести себе до належного вигляду.
Як добре,що якраз в цей час по телевізорі показували твою улюблену програму і ти не помітив, скільки часу пройшло.
- Я готова!Ми можемо спускатись до автомобіля. -” Радісно” прощебетала я.
- Чудово,я тільки візьму свої папери і ми можемо йти! – Відповідаєш ти.
Ось ми уже біля кав’ярні,ще зовсім рано,але всередині уже людно.Ми розмовляючи,стоїмо у черзі і чекаємо на каву з еклерами. Раптом до нас підходить сивий дідусь:
- Молодий чоловіче,вибачте,мене старого, що я вас турбую,але я просто зобов’язаний вам це сказати,у вас дуже прекрасна дружина, ви щасливй чоловік на цій землі.Я уже життя прожив,тому повірте мені,я знаю про що я говорю!
Ти посміхаючись говориш йому ,дякую,я - теж посміхаюсь.Ось ми берем каву і сідаємо за маленький столик,біля вікна.
А за вікном,все ще кружляють сніжинки.Я п’ю гіркий трунок і подумки благаю у вальсуючих панянок допомоги ! Адже сьогодні перед день Нового року! Ти перериваєш моє прохання.
- Ну,що ж,нам пора їхати,ти допила свою каву? Хододними вустами відповідаю так,автоматично як робот, встаю і прямую до дверей,ти допомагаєш мені одягнути пальто..І ось ми уже в машині,ти везеш мене додому.
Зараз сніжинки уже більше не вальсують,вони просто падають,падають і гинуть під колесами твого автомобіля. На цьому їхня казка закінчилась.Як хочеться все зупинити,повернути назад і виправити! Даремно ми не сказали дідусеві правди!!! Хоча, він би всеодно не повірив нам.Та і як можна повірити в таке,що ми одружені,тільки зовсім з іншими людьми! Я знаю,що одного дня наша казка теж так само раптово закінчиться! Ми приречені,адже наше знайомство теж розпочалось з танцю,як і життя цих маленьких сніжинок!
Ось ми уже біля мого будинку,ти обнімаючи мене за плечі, простягаєш пакунок і говориш:
-Щасливого Нового року то Різдва !Я намагаюсь посміхнутися ,але щось невидиме стискає мені шию!Я розумію,що ДИВА Не ВіДбУЛОСЯ!Я зараз повернусь в порожній будинок,через декілька годин приїде мій чоловік,а ти…Ти їдеш в аеропорт тому,що маєш летіти до своєї дружини,котра зараз знаходиться в Англії у своїх батьків. Як би я хотіла,бути на її місці щоб провести Новий Рік,а потім і Різдво у твоїх обіймах!
- У мене для тебе теж є подарунок! – Витягую його зі своєї сумочки,даю тобі і швидко виходжу з машини,посилаючись на те,що в будинку на мене чекаю голодний кіт і я уже повинна йти. Заходжу до будинку,закриваю за собою двері,ноги підкошуються. Здається що з мого тіла витікає саме життя,життя у вічній брехні!Воно прагне залишитись тут,у Старому році,але я його не відпускаю..
