Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2579
Творів: 46819
Рецензій: 91208

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Мініатюра

Надія

© iga-ga, 25-05-2010
   Ти кажеш: «Вона тобі зовсім не потрібна», – а я не можу без неї жити. Надія. Коли хочеш звести догори очі й побачити щось більше аніж небо. Бо побачити небо – те саме, що зовсім нічого не побачити. Може, світло-блакитний колір, може, ворону, або – якщо пощастить – хитливу смужку конденсату, яка розпорошується вслід літаку. Роздвоюється. Гарно. Поволі розповзаються ці повітряні рейки і от тобі небесна дорога – абсолютно зникома. Тимчасовість людських потуг – як на долоні. На фоні неба то ще більш разить.
   Долоні неба – бездонні, що в них не вкладай, усе поміститься. Я люблю витинати паперові сніжинки й крізь їх дірочки дивитися вверх. В його долонях сніжинки не тануть.
   Ти кажеш: «То облуда, відкинь її і ти побачиш правду». Може... А якщо не побачу? Якщо мама, що пішла на роботу зранку, повернеться не сьогодні, а… колись, або не повернеться? Це значить - від самої хвилини коли вона вийшла за хвіртку, мені має бути все одно, повернеться вона чи ні. І тоді яка мені різниця у тій правді, якщо мені й так все одно? Тоді вона мені не потрібна, правда, ця а чи будь-яка. Тому я все-таки буду надіятись, що побачу маму ввечері, вслухатися, коли бренькне залізна засувка, хвіртка рипне, а за кілька секунд (таких хвилюючих!) відчиняться двері і я побіжу ставити чай. Її улюблений, чорний з квіточками. Хоч вона й називає той чай «з кружкою», – то не так. "Кружка" намальована на обкладинці, а всередині там – квітки. Вони гарно пахнуть. Але щоб ніхто не здогадався, чому вона його любить, офіційно, для всіх, мама п’є чай «з кружкою».
   Ти кажеш – побачиш правду... Не побачиш, і не почуєш, поки не заглянеш всередину горнятка! Та й тоді квітка може опинитись не у тебе…
   Без надії – це просто чай; без квіточок і родзинок, без мами чи з хробаками – все одно… О!.. Брякнула хвіртка… Я зачекаю її тут. А ще за хвилину поставлю воду й насиплю квітів в горнятко.        
- Привіт, мамо!

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0

Рецензії на цей твір

Долоні неба – бездонні...

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Юрій Кирик, 26-05-2010
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.80883383750916 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Новинка від Братів Капранових — “Паперові солдати”
До свого 52 дня народження, Брати Капранови підготували для своїх читачів яскравий подарунок — історичний …
Конкурс оповідань “Open World”
Літературний конкурс “Open World“ (1 травня 2019 – 1 листопада 2019) Шановні друзі! …
Книжковий арсенал 2019
Шановні друзі! Нагадуємо Вам, що зовсім скоро, розпочнеться один з найбільших літературних фестивалів …
Мовна та візуальна стихія українськості. “Енеїда”Івана Котляревського у відображенні ілюстрацій Оксани Тернавської
Шановні друзі! Пропонуємо вашій увазі розмову із доктором філософських наук, професором кафедри української …