Будучи ще малою дитиною я тішилась кожній новій ляльці….вбраній у яскраве платтячко, з гарною зачіскою та відсутністю лисини в наслідок перукарських авантюр - висмиканого волосся, що клаптями стирчало у різні сторони.
А що було зі старою облізлою лялькою, якій довелося пережити зустріч з Чапою, маленьким цуценям, що любило все гризти….в тому числі і її ліву ногу… Лялькою – героєм численних війн з солдатиками сусідських хлопчаків за право бавитись у пісочниці…
Порівняла: нова яскрава і приваблива лялька та стара погризена собакою… заляпана акварельними фарбами та шматками пластиліну….
Не роздумуючи довго я звісно обирала НОВУ і одразу ж бігла відвойовувати у загарбників гори піску та лопатки, щоб приготувати НОВІЙ ляльці тортик….
А стара безбарвна сіра іграшка була приречена знову опинитись в слинявій пащі довговухої Чапи…
…Отак і люди…. Викидаєш або ти або тебе…. Опиняєшся в пащі….ні, не Чапи, це було б надто просто і менш безболісно…. В пащі часу з гострими зубами – думками, які прогризають ніжний мозок аж до душі…
Тобі виривають волосся заздрісники, заплямовують плітками та обліплюють шматками брехні…. А потім Хтось знаходить НОВУ іграшку….
Пильно порівнює з тобою теперішньою… в останню чергу слухає про що верещить Твоє серце…маленьке і нічого не варте…. Слухає але не чує….
Ми – ляльки…. І живемо у великому Супермаркеті іграшок…
Якщо це справді так, то панове Адміністратор, зніміть мене з прилавку….
………Я більше не хочу, щоб зі мною грались…….
