Людина з дивним довгим підборіддям та носом на окулярах величиною з плаценту іде додому. Її дім далеко. Він на іншій стороні залізничних колій.
Деякі ліхтарі розтрощенні камінням. З них на дротах звисають 70-ватні лампи і ледь-ледь освітлюють пісок, в якому залишає сліди юнак. Юнак з портфелем, наповненим під зав`язку підручниками. Зошитами. Лінійками. Язиками, руками вчительок, теплим диханням історика. Юнак падає.
Прибій піщаного моря сильнішає з кожною миттю. Одна зі шпал б`ється відірваним кінцем по бетонній шиї ліхтаря, лампочка,якого тріснула, розлетівшись на блискавки, ще до того ,як хлопець приходить до тями. Наодинці, насамоті серед порожніх потягів. Один серед порожніх потягів.
