

	ПОШУК

АВТОРУ:

AlmaNAH

Жанри

Авантюрна проза

Авторська проза

Альтернативна історія

Гоголівський ФОРУМ

Наша статистика

Авторів:	847
Творів:	12967
Рецензій:	20341

Наша кнопка

Код:

Художні твори Проза Казка

Таємниця сердець в пломеніючих перлинах. ЗАКІНЧЕННЯ (на конкурс)

© Лореляй, 20-11-2008
Ось він, вітряк, але не рухається,- думалось мені. Треба відповідати на запитання...І ще ті останні слова Мірошника не йшли з голови: "Повернутись до заходу сонця"... Напевне, в іншому світі час теж вираховують за сходом і заходом сонця...Сходом! Звичайно ж, без насіння сходить сонце! Вітряк зарухався , і до нас опустились крила білих кольорів. - Максиме, а я думала над другою загадкою,- сказала Повітруля. Місяць лютий має лише 28 днів, але ж всі решта одинадцять місяців мають по 30 чи 31 день. Значить, кожен місяць має 28 днів, тільки в деяких є ще 29-й, 30-йі навіть 31 -й день. - Наша відповідь - всі 12 місяців.- сказав я, і на крилах одразу ж з явилися імена: Святий Миколай, Святий Петро, Святий Андрій...Серед них було крило з написом Святий Симон Зілот. - Ще одна загадка, Максиме, лише одна ,і ми потрапимо до нашого святого.- раділа Повітруля. - Що всі люди на землі роблять одночасно? Давай поміркуємо ,- кажу я .- Але ж кожен вільний вибирати , що і коли робити. Люди - не годинники , їх не заставиш робити щось одночасно. - Значить потрібно знайти щось таке, що єднає всіх людей на землі в якийсь проміжок часу,- каже Повітруля.- Подумай про себе і про інших людей ! - Я, моя родина, друзі, місто людей, країна людей, планета людей...- міркую я вголос.- Не знаю, не знаю. В голові крутиться лише фраза з підручника природи: "Планета Земля - це наш дім. Усі люди тут живуть і несуть відповідальність за те, в якому стані залишать після себе довкілля". Несподівано вітряк закрутило неймовірно швидко ,і нас понесло у якийсь блискучий вир. Оговтались ми тільки в просторих коридорах. - Я зрозуміла, чому вітряк запрацював.- сказала Повітруля. - В твоїх роздумах прозвучала відповідь на загадку: всі люди на землі одночасно живуть. Ми потрапили в якесь приміщення.З усіх боків нас оточували двері, вкінці коридору були сходи. На табличці одних із дверей був напис : Лабораторія вивчення можливостей людини. - Очевидно, нам потрібно шукати щось зв язане з травами, з природою.- сказала Повітруля. Ми рухались в напрямку сходів. На стіні там висів величезний плакат: Схема розташування факультетів університету "Гармонія всесвіту". - Факультет райського правосуддя - сходинка №1; кафедра історії всесвіту - сходинка №2; природничий факультет- сходинка №3 , - читав я. - Напевне нам туди - сказала Повітруля. Ми перелетіли на третю сходинку і миттєво потрапили на зелений луг. На траві там сиділи півколом янголи, один з них стояв і щось розповідав. Ми з Повітрулею підійшли ближче. Той, що стояв , показував іншим фото із зображенням залитих водою будівель, поламаних вітром дахів , зляканих облич людей. - Чому природні катастрофи стають все частішим явищем на Землі ? - запитав він. - Пане професоре, я спробую пояснити,- підняв угору руку один із студентів. - Причиною природних катастроф є явище , що має назву "парниковий ефект". Атмосфера Землі складається з різноманітних газів. Завдяки деяким з них тепло утримується біля поверхні землі . Затримуючи тепло в земній атмосфері , ці гази створюють ефект, який називають "парниковим". Другий студент почав доповнювати відповідь попереднього: - Парниковий єфект робить планету Земля теплою і придатною для життя. Але діяльність людини, пов язана із спалюванням вугілля, нафти. газу, вирубкою лісів, порушує рівновагу парникових газів. В атмосфері Землі їх накопичується забагато. Як наслідок - потепління на планеті. Ми спостерігали з-за куща , як відповідають студенти-янголи, і вже змогли прочитати ідентифікатор на грудях викладача: професор Симон Зілот. - Можна доповнення , професоре? - запитала студентка. - Протягом наступнних 30 людських років температура на Землі підвищиться на 3-4 градуси. Вже зараз змінюється рух вітрів і кількість опадів . Як наслідок,- одні регіони потерпатимуть від посухи, інші- від повеней. Несподівано ми почули кукання зозулі , що сиділа на кущі, за яким ми причаїлися. - Перерва, продовжимо згодом,- сказав професор.- Подумайте, як зупинити глобальні катастрофи. Студенти розійшлися групками, а ми вийшли з своєї криївки і підійшли до викладача. - Доброго дня, пане Симоне, нам потрібна ваша порада.- сказав я. Професор уважно придивлявся до нас (очевидно тому. що ми не мали крил, тай були значно молодшими за його студентів). - Пане Симоне, мені дуже сподобалось ваше заняття. Ми щойно з Землі , і це правда , що люди не задумуючись використовують природу.- сказала Повітруля. -Насправді. я добре знаюсь на зіллях і травах,- сказав Симон Зілот,- але останнім часом , окрім лекцій про лікувальні властивості рослин, обговорюю з своїми студентами ще й таку важливу тему ,як наслідки знищення природи на Землі. - Мого батька, лісового царя , болить серце через недбале винищення лісів людьми,- сказала Повітруля.- Ми шукаємо ліки, які б зменшили його біль, і нам потрібна ваша допомога. - Уважно слухаю,- нахилився до нас професор. - У старій медичній книзі є рецепт ліків ,- сказав я,- вони готуються з сердець в пломеніючих перлинах. Там сказано, що збирати їх треба між двома Пречистими. Ніяк не можем розібрати, що все це означає. - Я добре знаю, що період між двома пречистими колись називали час між 28 серпнем і 21 вереснем. Це тому, що 28 серпня - день пам яті усопшої Богородиці , який ще називали Першою Пречистою. А Друга Пречиста - це святкування дня народження Марії Богородиці 21 вересня. За цей період ( менше місяця) збирали багато лікувальних рослин. Дуже шкода, що зараз люди нехтують дарами творця. Досконалішого, ніж жива природа, людина не створить,- журився професор-травник. А тим часом студенти почали сходитися на галявину. Напевне, за розмовою ми не почули кування зозулі. - Перепрошую, треба продовжувати заняття,- сказав Симон Зілот,- зустрінемось згодом. Я сів під кущем , а Повітруля ділилась думками. - Ну що ж, тепер ми знаємо, коли збирати цю рослину.Я думаю, що це якась солодка ягода, схожа не перлину. Напевне, професор Симон Зілот знає її назву. - Боюся, що ми не дочекаємось продовження розмови. Дивись, сонце скоро зайде, нам треба повертатись.- сказав я. В цей момент щось яскраве впало біля мене. Напевне, зозуля скинула це з куща. Я підняв червону розпуклу ягідку. Всередині виднілась кісточка , що дуже нагадувалв серце. Я піднявся і пильно придивився до куща . В призахідному сонці він здавався палаючим від своїх червоних кетягів. - Калина! - крикнув я.- Дивись , її ягоди , як перлини в червоному полум ї, а всередині - кісточка, схожа на серце... Раптом у тишу врізалось неспокійне настирливе дзеленчання, і все огорнула темінь. - Невже, невже ми з Повітрулею не встигли повернутись. Таємницю сердець в пломеніючих перлинах розгадано, але ж де я ? - Максимчику, сину, прокидайся! Час збиратись до школи .- почув я мамин голос... Я розплющив очі, виключив будильник , протер лице руками. - Це був сон ,-почав оговтуватись я,- але який незвичайний. Я рятував хворе серце лісового царя , а калина виявилась такими всемогутніми ліками. Потрапив у Інший світ і дізнався, що через винищення природи наша планета в небезпеці. А може зовсім це не сон , а попередження?.. Тепер буде що розповісти в школі на тему "Зелене диво землі".
Написати рецензію	Рекомендувати іншим

Рецензії на цей твір

Згенеровано за 0.0099880695343 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Таємниця сердець в пломеніючих перлинах. ЗАКІНЧЕННЯ (на конкурс)

Фантастично!