ПОШУК
 

AlmaNAH






Жанри

Авантюрна проза
Авторська проза
Альтернативна історія
Антиутопія
Бойовик
Вірш
Горор
Детектив
Елегія
Жіноча проза
Жіночий детектив
Історична проза
Казка
Казка для дорослих
Кіберпанк
Конструктор
Лімерик
Мініатюра
Містерія
Містика
Ода
Оповідання
Переклад
Поезії
Поема
Постмодерн
Пригодницька проза
Притча
Сатира й гумор
Сонет
Соціальна драма
Трилер
Утопія
Фантастика
Фентезі
Цикл поезій
Щоденник

Гоголівський ФОРУМ




Наша статистика

Авторів: 826
Творів: 12482
Рецензій: 19313

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Казка

Два брати (на конкурс - Збережемо казку)

© Микола Цибенко, 16-08-2008
                                             Два брати
                                                    Казка.
                                                       Записана в Чигирині від подолянина
                                                       (народився і мешкав у селі Конькове
                                                       Могилів-Подільського району) Іващука А.А.,
                                                       1933 року народження.
   Жили собі два брати. Один був багатий, а другий – бідний. Якось їх обох покликав родич із сусіднього села на весілля. Старший брат мав гарних коней і зібрався їхати на свято фаетоном. А менший брат і собі зробив «фаетона» – взяв два колеса, дерев’яну вісь, а зверху – дошку. Збоку дошки – дві ріжні*, щоб триматися руками. Запріг менший брат стару конячину, сів з дружиною, підібгавши ноги, на дошку і поїхали потихеньку на весілля. Старший брат із своєю дружиною на справжньому фаетоні обігнали їх і набагато випередили. Десь на півдорозі догнав старший брат якогось старця, який попрохав підвезти його. Але старший брат тільки поскаржився, що немає у фаетоні місця і не взяв старця. Через деякий час і менший брат наздогнав старця, зупинився сам і запропонував старому підвезти. Старець згодився, усівся між чоловіком і дружиною, обнявши їх за плечі. Коли доїхали до поворітки, старець попрохав зупинитися, став на землю і, відійшовши вбік,  підізвав до себе меншого брата. Запропонував старець йому – або мішок грошей, який буде дома після приїзду, або такий розум, що можна розуміти мову птахів чи тварин, навіть слухати і розуміти їхні думки. Вибрав менший брат такий розум. Старець тільки попередив – якщо дружина дізнається про це, то чоловік зразу помре.
   Пішов менший брат до свого «фаетона» і вже хотів їхати далі, коли глянув на свою стареньку кобилку і прослухав, що вона думає: от якби я зараз поскубла зелененької травички, то я веселіше побігла. Випріг брат кобилку, дав їй попастися. За деяким часом знову «слухає», що думає тварина: гостей на весіллі уже запрошують за стіл і треба швиденько їхати. Запріг менший брат кобилку і швиденько приїхали на весілля до родича.
   Приїхали брати з весілля додому. От якось вийшов менший брат із хати і чує, як на дереві два ворони розмовляють, що в сусідньому селі була одна криниця з водою, але зараз там води немає, бо треба прочистити джерела, які її наповнювали, а за це староста села і громада дадуть велику винагороду. Поїхав менший брат до сусіднього села, відновив криницю і заробив не тільки грошей, а ще й бричку з кіньми. Розбагатівши, менший брат вирішив якось покататися на конях вдвох з дружиною. Чоловік вибрав собі коня, а дружина – кобилу. Чоловік гарно нагодував коня, почистив його, а дружина свою кобилу і не нагодувала, і не почистила. Коли чоловік з дружиною виїхали за ворота, то кінь і кобила поділилися між собою про те, як за ними доглядали хазяї. Кобила назвала свою хазяйку кур…ю. Чоловік, послухавши кінські переговори, голосно розсміявся. Дружина питає його:
   – Ти чому смієшся?
   Чоловік, пам’ятаючи про попередження старця, не сказав жінці правди. Та ж наполягає на своєму – розкажи… розкажи… Довелося чоловікові зізнатися, що він помре, якщо розповість правду. Дружина наполягає – умри, але розкажи. Чоловік каже їй сердито, щоб та кликала людей на його похорони. Дружина покликала людей, замовила домовину, а чоловік ліг у домовину і ще раз перепитує дружину – чи розказувати правду. Та – наполягає.  В цей час уже й бублики розпочали роздавати. Отримали свої бублики пес та півень. Півень дзьобає бублика, а пес каже півню:
   – Дурний наш хазяїн, бо замість того, щоб відшмагати свою дружину, хоче розповісти їй правду…
   Почув це чоловік, встав із домовини і почав шмагати свою дружину:
   – Оце тобі, щоб знала як вимагати смерті свого чоловіка!
   Дружина просилася, що більше не буде вимагати розказати про таємницю. Так і прожили вони до кінця свого життя.

*Ріжня – вертикальна палиця чи брусок; рожен


Написати рецензію

Рекомендувати іншим

Рецензії на цей твір

Треба попрацювати над текстом

На цю рецензію користувачі залишили 2 відгуків
© Олеся, 23-08-2008
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія ] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.00984907150269 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО  WWW.UKRKNIGA.COM - найбільший вибір словників та підручників в Україні
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif